12 вересня 2026
субота · 30 серпня ст. ст.
Свтт. Олександра (340), Іоанна (595) і Павла Нового (784), патріархів Константинопольських. Прп. Христофора Римлянина (VI). Прп. Фантина чудотворця, у Солуні (IX–Х). Святителів Сербських: Савви I (1237), Арсенія I (1266), Савви II (1269), Євстафія I (близько 1285), Якова (1292), Никодима (1325), Даниїла (1338), архієпископів; Iоаникія II (1354), Єфрема II (після 1395), Спиридона (1388), Макарія (1574), Гавриїла I (1659), патріархів, і Григорія єп. Прп. Олександра Свірського (1533). Знайдення мощей блгв. кн. Даниїла Московського (1652). Свт. Варлаама, митр. Молдавського (1657) (Румун.). Перенесення мощей блгв. кн. Олександра Невського (1724). Сщмч. Петра Решетнікова пресвітера (1918); прмч. Аполлінарія (Мосалітінова) ієромонаха (1918); сщмч. Павла Малиновського пресвітера, прмц. Єлисавети (Яригіної) і мч. Феодора Іванова (1937); прмч. Ігнатія (Лебедєва) (1938); св. Петра Чельцова спов., пресвітера (1972).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителям Олександру, Іоанну і Павлуглас 8
Кондак, глас 8
Христо́вою любо́вию распала́еми, сла́внии,/ и яре́м Его́ прие́мшии — Кре́ст Честны́й,/ подража́тели Того́ жития́ яви́стеся/ и Боже́ственныя сла́вы Его́ прича́стницы бы́сте,/ Алекса́ндре богому́дре со Иоа́нном чу́дным и Па́влом сла́вным./ Темже, Престо́лу Его́ предстоя́ще,// прилежно моли́теся за ду́ши на́ша.
Преподобному Олександру Свірськомуглас 4
Тропар, глас 4
От ю́ности, Богому́дре, жела́нием духо́вным в пусты́ню всели́вся,/ еди́наго Христа́ возжела́л еси́ усе́рдно стопа́м в след ходи́ти,/ те́мже и а́нгельстии чи́ни, зря́ще тя, удиви́шася,/ ка́ко, с пло́тию к неви́димым ко́знем подвиза́вся, прему́дре,/ победи́л еси́ полки́ страсте́й воздержа́нием/ и яви́лся еси́ равноа́нгелен на земли́,/ Алекса́ндре, преподо́бне,/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Я́ко многосве́тлая звезда́ днесь возсия́л еси́, о́тче,/ всели́вся в пусты́ню, Христо́вым стопа́м после́довати усе́рдно возжеле́л еси́/ и, Того́ свято́е и́го на ра́мо твое́ взем — честны́й крест,/ умертви́л еси́ труды́ по́двиг твои́х теле́сная взыгра́ния,/ те́мже вопие́м ти:/ спаси́ ста́до твое́, е́же собра́л еси́, му́дре, да зове́м ти:// ра́дуйся, преподо́бне Алекса́ндре, о́тче наш.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter