Мученик Феодор Іванов

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 30-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мученик Феодор Михайлович Іванов народився 1895 року в місті Тобольську. Батько його працював кур’єром і сторожем у державному архіві Тобольська й підробляв шиттям чоловічого одягу. У 1911 році він помер і на руках матері залишилося десятеро дітей, причому наймолодшому було всього десять місяців. Мати, щоб підтримати сім’ю, поступила на роботу до архіву і виконувала обов’язки покійного чоловіка, підробляючи рукоділлям.

З дитинства Феодор прислуговував у соборі. Собор був холодним, і Феодор, ночуючи в ньому, не раз сильно застуджувався. У тринадцять років Феодор захворів на суглобовий ревматизм і через рік став інвалідом, отримавши параліч ніг. Перші декілька років бувало, що він кричав від болю.

Одного разу було домовлено, що під час святкової служби Іоанну Тобольському Феодора прикладуть до мощей святителя. Під час співу “Хвалите имя Господне” Феодора приклали до святих мощей, і відтоді болі в ногах припинилися.

За глибоку віру Феодора народ ставився до нього з великою повагою, і багато хто відвідував його. Чимало духовних осіб писали йому, бажаючи отримати пораду і втіху. Хворого Феодора народ шанував як великого утішителя скорботних душ і безвідмовного молитовника. Особливо народ кинувся до нього після того, як на початку тридцятих років було заарештовано майже все духовенство.

У 1937 році Тобольський відділок НКВС почав широкі арешти серед населення. За один місяць було заарештовано сто тридцять шість осіб, серед яких було багато священників і віруючих селян. У серпні влада попередила Феодора, що коли до нього не перестануть ходити люди, то його заарештують. Але він не міг відмовити тим, хто шукав розради і допомоги.

Незабаром до нього прийшли з обшуком і забрали книжки й листування. Ввечері того ж дня його відвідала сестра Євгенія з чоловіком. Феодор був радісний і спокійний.

— У тебе сьогодні хто-небудь був? — запитала Євгенія.

— Були. Вони дуже скоро знову прийдуть. Та що на них увагу звертати.

Співробітники НКВС прийшли через декілька днів. Феодора відвезли до в’язниці. У камері його поклали обличчям до стіни, щоб він нікого не бачив, і заборонили йому розмовляти.

Євгенія зі своїм чоловіком Геннадієм Хілковим кілька днів носили передачі до в’язниці. Невдовзі влада заарештувала Геннадія, і із ув’язнення він не повернувся.

У в’язниці Феодора ні про що не питали, на допити не носили і слідчий до камери не приходив. Нікого зі ста тридцяти шести людей, заарештованих в один час з Феодором, про нього не питали. Усе обвинувачення було засноване на довідці, наданій головою Тобольської повітової ради.

1 вересня Трійка Управління НКВС засудила Феодора на розстріл. Він був розстріляний у Тобольській в’язниці, на території якої і був похований.

Після своєї мученицької кончини Феодор не залишає своїм молитовним заступництвом усіх, хто звертається до нього по допомогу. Донині багато хто по його молитвам отримує зцілення, особливо ті, у кого болять ноги.