Канон за спочилих
КанHнъ ўс0пшымъ глaсъ в7, є3гHже краегранeсіе:
Ўмeршымъ втор0е соплетaю пёніе.
Пёснь №.
Їрм0съ: Непроходи1мое волнsщеесz м0ре, б9іимъ свои1мъ велёніемъ и3зсуши1вшему, и3 пэшешeствовати сквозЁ є5 ї}льтєскіz лю1ди настaвльшему, гDеви пои1мъ, слaвнw бо прослaвисz.
Припёвъ: Ди1венъ бGъ во с™hхъ свои1хъ, бGъ ї}левъ.
Смeртію твоeю попрaвъ смeрть, б9eственныz жи1зни и3сточи1лъ є3си2 присносyщіе: є4же подaждь бlже душaмъ ўс0пшихъ, м§нкъ твои1хъ мольбaми, њставлeніе прегрэшeній дaруz.
Припёвъ: Ўпок0й гDи, дyшы ўс0пшихъ р†бъ твои1хъ.
И$же богaтую млcть при1снw и3сточaz, бlгочeстнw при1снw пріeмлющымъ тS, въ домY твоeмъ хrтE, въ ди1внэй твоeй ски1ніи, мёсто њслаблeніz подaждь вLко рабHмъ твои6мъ, ћкw бlгоутр0бенъ.
Слaва: Крэпчaйшій на смeрть бhлъ є3си2 хrтE: тёмже тY свzзaвъ, нaсъ и3збaвилъ є3си2, и3 нhнэ и3збaви t сеS тлёніz ўс0пшыz, ћкw бlгъ, и3 твоегw2 сіsніz причaстіе дaруй.
И# нhнэ: Ўтвeрждши колeблемый ќмъ м0й, м™и б9іz, ўкрэпи2 б9eственными повелёньми, р0ждшагwсz и3з8 твоегw2 њсщ7eннагw чрeва, и3 ўпраздни1вшагw вLчце ѓдово мрaчное цaрство.
Пёснь G.
Їрм0съ: На кaмени мS вёры ўтверди1въ, разшири1лъ є3си2 ўстA мо‰ на враги2 мо‰, возвесели1 бо сz дyхъ м0й, внегдA пёти: нёсть свsтъ, ћкоже бGъ нaшъ, и3 нёсть прaведенъ, пaче тебE гDи.
ТвоеS красоты2 сіsніемъ њзари1тисz въ вёрэ ўс0пшымъ бlговоли2, съ м§нки твои1ми, и4же богaтый въ млcти: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 нёсть прaведенъ пaче тебE гDи.
На мёстэ прохлаждeніz, въ нёдрэхъ ґвраaмовыхъ, и3збрaннагw твоегw2, спод0би водворsтисz рабHмъ твои6мъ, ћкw щeдръ, тебЁ вопію1щымъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 нёсть прaведенъ пaче тебE гDи.
Слaва: Въ черт0зэхъ нбcныхъ водворsтисz, съ мyдрыми дёвами совшeдшими вLко, пріими2 рабы6 тво‰ свэщен0сцы, и5хже престaвилъ є3си2 твоeю в0лею t врeменныхъ, є3ди1не чlвэколю1бче.
И# нhнэ: Ўмерщвлeна мS и3 къ земли2 возвращeна воздви1гнула є3си2, р0ждши жизнодaвца, и3 возвелA є3си1 мz и3з8 ѓда преисп0днэйшагw, бцdу тS вёрою слaвzщаго, и3 почитaющаго пречcтаz, тебE всепётую.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Пою1 тz, слyхомъ бо гDи ўслhшахъ и3 ўжас0хсz, до менe бо и4деши, менE и3щS заблyждшаго. Тёмъ мн0гое твоE снизхождeніе, є4же на мS, прославлsю многомлcтиве.
Ўповaніемъ и3 люб0вію пожи1вшыz, и3 ўм0мъ правослaвнымъ, ћже пaче ўмA слaвы твоеS спод0би рабы6 тво‰ хrтE, мн0гимъ твои1мъ чlвэколю1біемъ, и3 и3збрaнныхъ мyчєникъ мольбaми.
Ћкw и3мhй слaдости приснотекyщій пот0къ, при1снw напоsеши и3збр†нныz гDи: съ ни1миже и3 нhнэ престaвлєнныz хrтE къ тебЁ, неизречeннымъ твои1мъ млcрдіемъ питaеши при водaхъ њставлeніz.
Слaва: Ты2 живhми гDьствуеши вLко, и3 мeртвыми владёеши. Ты2 въ земли2 пeрсть сyщую си1лою твоeю воскреси1ши. Тёмже къ тебЁ прешeдшыz во дв0рэхъ твои1хъ сп7се всели2.
И# нhнэ: И#сцэли1ла є3си2 є4vино сокрушeніе, и3 дрeвнее nкаsнство: зижди1телz бо родилA є3си2, могyщаго и3спрaвити нaсъ прегрэшeньми повeрженыхъ, бGороди1тельнице є3ди1на м™и дв7о.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Свёта подaтелю, и3 вэкHвъ тв0рче гDи, во свётэ твои1хъ повелёній настaви нaсъ: рaзвэ бо тебE и3н0гw бGа не знaемъ.
Ўмерщвлeныхъ нaсъ, и3 положeныхъ во тли2, возвeлъ є3си2 t мрaчныхъ ѓдовыхъ сокр0вищъ, и3 восхи1тилъ є3си2 бlже, и3 сочетaвъ с™hхъ ѓгGлъ в0инствwмъ.
За є4же сп7сти2 нaсъ ћкw пришeлъ є3си2 хrтE пріими2 нhнэ и5же бlгочeстнw къ тебЁ престaвлєнныz, ћкw є3ди1нъ бlгъ, на л0нэхъ ґвраaма, и3 съ лaзаремъ тёхъ всели2.
Слaва: Разрэши1лъ є3си2 вLко, лётную мою2 и3 д0лгую брaнь, тебЁ прeжде ходaтаю, и3мlтвеннику примирeніz бhвшу: и3 нhнэ тво‰ рабы6 ўщeдривъ ўпок0й.
И# нhнэ: Под8 кр0вомъ твои1мъ м™и б9іz, и5же надёющіисz на тS сп7сaютсz: жизнодaвца бо родилA є3си2 нaмъ, животворsщаго вс‰ в0лею.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Въ бeзднэ грэх0внэй валszсz, неизслёдную млcрдіz твоегw2 призывaю бeздну: t тли2, б9е, мS возведи2.
Неизречeнныz, и3 бжcтвенныz свётлости, и3дёже мyченичестіи ли1цы, спод0би, ±же t земли2 престaвилъ є3си2, вседётельною твоeю в0лею чlвэколю1бче.
Слaва: Њзари1тисz добр0тою слaвы твоеS спод0би, њстaвльшыz житіE, и3 къ свёту твоемY неизречeнному вLко прешeдшыz ўпок0й.
И# нhнэ: И#збавлsющи ўсeрднw kви1сz призывaющыz тS, пречcтаz вLчце, ћже бGа р0ждшаz живот0мъ и3 смeртію њбладaюща.
Пёснь з7.
Їрм0съ: БGопроти1вное велёніе беззак0ннующагw мучи1телz, выс0къ плaмень вознесло2 є4сть: хrт0съ же прострE бGочести6вымъ nтрокHмъ р0су д¦0вную, сhй бlгословeнъ и3 препрослaвленъ.
И$же вездЁ сhй, низшeлъ є3си2 гDи, є4же сп7сти2 и4же дрeвле прельщaемый человёчь р0дъ. Тёмже тS м§нцы м0лzтъ: си1хъ ±же престaвилъ є3си2 t земли2, въ земли2 кр0ткихъ сп7се ўпок0й.
Мeртвости ўмерщвлeніе tтрsслъ є3си2 въ мeртвыхъ своб0дь бhвъ, сaмъ є3ди1нъ хrтE: и3 нhнэ ўмерщвлeніz грэх0внагw вLко и3збaви рабы6 тво‰, kвлsz и4хъ наслёдники цrтвіz твоегw2.
Слaва: Мн0гимъ твои1мъ и3 неизречeннымъ млcрдіемъ, и3 неизмёрною бeздною чlвэколю1біz твоегw2 хrтE, прегрэшeній ќбw њставлeніе престaвлєннымъ дaждь, и3 бlгодaтію твоeю њчищeны си1хъ kви2.
И# нhнэ: Свэти1льникъ былA є3си2 б9eственныz слaвы, сіsніе носsщи дв7о д¦омъ, и3 пл0тію нaмъ ћвльшагосz, и3 ѓдову мглY свётлостію б9ествA своегw2 потрeбльша, бGорaдованнаz.
Пёснь }.
Їрм0съ: Пeщь и3ногдA џгненнаz въ вавmлHнэ дBйства раздэлsше, б9іимъ велёніемъ халдeи њпалsющаz, вBрныz же њрошaющаz, пою1щыz: бlгослови1те вс‰ дэлA гDнz гDа.
Показaлъ є3си2 нaмъ врагHвъ смeрть, схождeніемъ твои1мъ ћкw безсмeртенъ: б9eственною же си1лою твоeю, вх0ды kви1лъ є3си2 животA безсмeртне, є3г0же мyчєницы твои2 нhнэ дост0йнw получи1ша.
Добр0ты ќмныz твоеS наслади1тисz престaвлєннымъ спод0би, стyдъ грэхA ѕлоwбрaзнагw њчищaz, ћкw чlвэколю1бецъ: є3ди1нъ бо ты2 вLко, kви1лсz є3си2 грэхA tчуждeнъ.
Слaва: И#спрaвилъ є3си2 нaсъ хrтE, пaдшыz въ пeрсть смeртную, смeртію твоeю жив0тъ дaруz, и3 пи1щу безконeчную, и3 рaдость присносyщную, є3sже нhнэ престaвлєнныz спод0би, ћкw млcтивъ.
И# нhнэ: Вeліz и3 стрaшна є4сть тaйна бGомaти твоегw2 рождествA: бGа бо родилA є3си2, є3гHже смeрть не претерпЁ, и3 гр0бъ не растли2. Тёмже тS пречcтаz, вси2 kзhцы слaвимъ.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Ћже прeжде с0лнца свэти1льника бGа возсіsвшаго, пл0тски къ нaмъ пришeдшаго, и3з8 бокY дв7чу неизречeннw воплоти1вшаz, бlгословeннаz всечи1стаz, тS бцdе величaемъ.
И#мёzй влaсть живhми и3 мeртвыми животA начaльниче, t земли2 къ тебЁ прешeдшымъ, наслёдіе нбcное подaждь вLко, и3 свётлость с™hхъ, и3 преслaвныхъ страстотeрпєцъ твои1хъ.
Сл0во сhй, є4же дрeвле бhти ми2 подаS живоначaльнэйшее, и3 є4же д0брэ бhти пaки дaруz, въ нёдрэхъ желaнныхъ ґвраaма прaoтца, престaвльшыzсz рабы6 тво‰, ћкw млcтивъ всели2.
Слaва: Вeсь є3си2 сп7се м0й слaдость свэтови1днэйшаz, вeсь є3си2 желaніе ненасыщaемое: пот0ки твоеS пи1щи, и3 вод0ю њставлeніz ўс0пшыz нап0й, непрестaннw тебE слaвzщыz.
И# нhнэ: ТS бцdе, дост0йнw вёрніи нhнэ ўблажaемъ, бGодохновeннымъ словесє1мъ твои6мъ послёдующе: тh бо є3ди1на земны6мъ бGа родилA є3си2, смeрти раз0ршаго си1лу, м™и дв7о.
Мlтва ко гDу зA ўс0пшихъ
Помzни2, гDи б9е нaшъ, въ вёрэ и3 надёжди животA вёчнаго ўс0пшихъ рaбъ твои1х (ўсо2пшую рабY твою2, ўс0пшаго рабA твоего2) и3менA и31хъ, и k1ко бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, tпущazй грэхи2, и3 потреблszй непрaвды, њслaби, њстaви, и3 прости2 всS в0льнаz и31хъ (е3S, е3го2) согрэшeніz и3 нев0льнаz, возставлsz љ (ю3, е3го2) во2 свzт0е втор0е пришeствіе твоE въ причaстіе вёчныхъ твои1хъ блaгъ, и31хже рaди въ тS е3ди1наго вёрова, и31стиннаго бGа и3 чlвэколю1бца; k1ко ты2 е3си2 воскресёніе и3 жив0тъ, и3 пок0й раб0мъ твои1мъ (рабЁ твоeй, рабY твоемY) и3менA и31хъ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со2 безначaльнымъ твои1мъ nц7eм, и3 съ прес™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во2 вёки вэк0въ, ґми1нь.
Кано́н. Гла́с 2.
Песнь 1
Ирмо́с: Непроходи́мое волня́щееся мо́ре Бо́жиим Свои́м веле́нием изсуши́вшему и пешеше́ствовати сквозе́ е́ изра́ильтеския лю́ди наста́вльшему, Го́сподеви пои́м, сла́вно бо просла́вися.
Припе́в: Ди́вен Бо́г во святы́х Свои́х, Бо́г Изра́илев
Сме́ртию Твое́ю попра́в сме́рть, Боже́ственныя жи́зни источи́л еси́ присносу́щие, е́же пода́ждь, Бла́же, душа́м усо́пших, му́ченик Твои́х мольба́ми, оставле́ние прегреше́ний да́руя.
Припе́в: Упоко́й, Го́споди, души́ усо́пших ра́б Твои́х.
И́же бога́тую ми́лость при́сно источа́я, благоче́стно при́сно прие́млющим Тя́, в до́му Твое́м, Христе́, в ди́вной Твое́й ски́нии, ме́сто ослабле́ния пода́ждь, Влады́ко, рабо́м Твои́м, я́ко благоутро́бен.
Сла́ва: Крепча́йший на сме́рть бы́л еси́, Христе́: те́мже ту́ связа́в, на́с изба́вил еси́, и ны́не изба́ви от сея́ тле́ния усо́пшия, я́ко Бла́г, и Твоего́ сия́ния прича́стие да́руй.
И ны́не: Утве́рждши коле́блемый у́м мо́й, Ма́ти Бо́жия, укрепи́ Боже́ственными повеле́ньми, Ро́ждшагося из Твоего́ освяще́ннаго чре́ва и упраздни́вшаго, Влады́чице, а́дово мра́чное ца́рство.
Пе́снь 3
Ирмо́с: На ка́мени мя́ ве́ры утверди́в, разшири́л еси́ уста́ моя́ на враги́ моя́, возвесели́ бо ся́ ду́х мо́й, внегда́ пе́ти: не́сть свя́т, я́коже Бо́г на́ш, и не́сть пра́веден, па́че Тебе́, Го́споди
Твоея́ красоты́ сия́нием озари́тися в ве́ре усо́пшим благоволи́ с му́ченики Твои́ми, И́же бога́тый в ми́лости, Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, и не́сть пра́веден па́че Тебе́, Го́споди.
На ме́сте прохлажде́ния, в не́дрех Авраа́мовых, избра́ннаго Твоего́, сподо́би водворя́тися рабо́м Твои́м, я́ко ще́др, Тебе́ вопию́щим: Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, и не́сть пра́веден па́че Тебе́, Го́споди.
Сла́ва: В черто́зех небе́сных водворя́тися с му́дрыми де́вами совше́дшими, Влады́ко, приими́ рабы́ Твоя́ свещено́сцы, и́хже преста́вил еси́ Твое́ю во́лею от вре́менных, Еди́не Человеколю́бче.
И ны́не: Умерщвле́на мя́ и к земли́ возвраще́на воздви́гнула еси́, ро́ждши Жизнода́вца, и возвела́ еси́ мя́ из а́да преиспо́днейшаго, Богоро́дицу Тя́ ве́рою сла́вящаго, и почита́ющаго, Пречи́стая, Тебе́, всепе́тую.
Седа́лен, гла́с 6-й
Вои́стинну суета́ вся́ческая, житие́ же се́нь и со́ние, и́бо всу́е мяте́тся вся́к земноро́дный, я́коже рече́ Писа́ние: егда́ ми́р приобря́щем, тогда́ во гро́б всели́мся, иде́же вку́пе ца́рие и ни́щии. Те́мже, Христе́ Бо́же, преста́вльшихся упоко́й, я́ко человеколю́бец.
Сла́ва и ны́не, Богоро́дичен:
Всесвята́я Богоро́дице, во вре́мя живота́ моего́ не оста́ви мене́, челове́ческому предста́тельству не вве́ри мя́, но Сама́ заступи́ и поми́луй мя́.
Пе́снь 4
Ирмо́с: Пою́ Тя́, слу́хом бо, Го́споди, услы́шах и ужасо́хся: до мене́ бо и́деши, мене́ ища́, заблу́ждшаго. Те́м мно́гое Твое́ снизхожде́ние, е́же на мя́, прославля́ю, Многоми́лостиве.
Упова́нием и любо́вию пожи́вшия, и умо́м правосла́вным, я́же па́че ума́ сла́вы Твоея́ сподо́би рабы́ Твоя́, Христе́, мно́гим Твои́м человеколю́бием и избра́нных му́ченик мольба́ми.
Я́ко имы́й сла́дости приснотеку́щий пото́к, при́сно напая́еши избра́нныя, Го́споди: с ни́миже и ны́не преста́вленныя, Христе́, к Тебе́, неизрече́нным Твои́м милосе́рдием пита́еши при вода́х оставле́ния.
Сла́ва: Ты́ живы́ми госпо́дьствуеши, Влады́ко, и ме́ртвыми владе́еши. Ты́ в земли́ пе́рсть су́щую си́лою Твое́ю воскреси́ши. Те́мже к Тебе́ преше́дшия во дво́рех Твои́х, Спа́се, всели́.
И ны́не: Исцели́ла еси́ Е́вино сокруше́ние, и дре́внее окая́нство, Зижди́теля бо родила́ еси́, могу́щаго испра́вити на́с, прегреше́ньми пове́рженных, Богороди́тельнице еди́на Ма́ти Де́ва.
Пе́снь 5
Ирмо́с: Све́та пода́телю и веко́в Тво́рче, Го́споди, во све́те Твои́х повеле́ний наста́ви на́с: ра́зве бо Тебе́, ино́го бо́га не зна́ем.
Умерщвле́нных на́с, и положе́нных во тли́, возве́л еси́ от мра́чных а́довых сокро́вищ, и восхи́тил еси́, Бла́же, и сочета́в святы́х А́нгел во́инством.
За е́же спасти́ на́с я́ко прише́л еси́, Христе́, приими́ ны́не и́же благоче́стно к Тебе́ преста́вленныя, я́ко еди́н бла́г, на ло́нех Авраа́ма, и с Ла́зарем те́х всели́.
Сла́ва: Разреши́л еси́, Влады́ко, ле́тную мою́ и до́лгую бра́нь, Тебе́ пре́жде хода́таю и моли́твеннику примире́ния бы́вшу; и ны́не Твоя́ рабы́, уще́дрив, упоко́й.
И ны́не: Под кро́вом Твои́м, Ма́ти Бо́жия, и́же наде́ющиеся на Тя́ спаса́ются: Жизнода́вца бо родила́ еси́ на́м, животворя́щаго вся́ во́лею.
Пе́снь 6
Ирмо́с: В бе́здне грехо́вной валя́яся, неизсле́дную милосе́рдия Твоего́ призыва́ю бе́здну: от тли́, Бо́же, мя́ возведи́.
Неизрече́нныя и Боже́ственныя све́тлости, иде́же му́ченичестии ли́цы, сподо́би я́же от земли́ преста́вил еси́, вседе́тельную Твое́ю во́лею, Человеколю́бче.
И́же созда́вый, Жизнода́вче Христе́, челове́ка от земли́, и́хже от на́с преста́вил еси́, упоко́й, оставле́ние подая́ и́м злы́х, я́ко милосе́рд и человеколю́бец.
Сла́ва: Озари́тися добро́тою сла́вы Твоея́ сподо́би, оста́вльшия житие́, и к све́ту Твоему́ неизрече́нному, Влады́ко, преше́дшия упоко́й.
И ны́не: Избавля́ющи усе́рдно яви́ся призыва́ющия Тя́, Пресвята́я Влады́чице, я́же Бо́га ро́ждшая, живото́м и сме́ртию облада́юща.
Конда́к, гла́с 8-й
Со святы́ми упоко́й, Христе́, души́ ра́б Твои́х, иде́же не́сть боле́знь, ни печа́ль, ни воздыха́ние, но жи́знь безконе́чная.
И́кос: Са́м еди́н еси́ Безсме́ртный, сотвори́вый и созда́вый челове́ка; земни́и у́бо от земли́ созда́хомся и в зе́млю ту́южде по́йдем, я́коже повеле́л еси́ созда́вый мя́ и реки́й ми́: я́ко земля́ еси́ и в зе́млю оты́деши, а́може вси́ челове́цы по́йдем, надгро́бное рыда́ние творя́ще пе́снь: аллилу́ия, аллилу́ия, аллилу́ия.
Пе́снь 7
Ирмо́с: Богопроти́вное веле́ние беззако́ннующаго мучи́теля высо́к пла́мень вознесло́ е́сть. Христо́с же простре́ богочести́вым отроко́м ро́су духо́вную, Сы́й благослове́н и препросла́влен.
И́же везде́ сы́й, низше́л еси́, Го́споди, е́же спасти́ и́же дре́вле прельща́емый челове́чь ро́д. Те́мже Тя́ му́ченицы мо́лят: си́х, я́же преста́вил еси́ от земли́, в земли́ кро́тких, Спа́се, упоко́й.
Ме́ртвости умерщвле́ние отря́сл еси́, в ме́ртвых свобо́дь бы́в, Са́м еди́н, Христе́; и ны́не умерщвле́ния грехо́внаго, Влады́ко, изба́ви рабы́ Твоя́, явля́я и́х насле́дники Ца́рствия Твоего́.
Сла́ва: Мно́гим Твои́м и неизрече́нным милосе́рдием и неизме́рною бе́здною человеколю́бия Твоего́, Христе́, прегреше́ний у́бо оставле́ние преста́вленным да́ждь, и благода́тию Твое́ю очище́ны си́х яви́.
И ны́не: Свети́льник я́ко была́ еси́ Боже́ственныя сла́вы, сия́ние нося́щи, Де́во, ду́хом, и пло́тию на́м я́вльшагося, и а́дову мглу́ све́тлостию Божества́ Своего́ потре́бльша, Богора́дованная.
Пе́снь 8
Ирмо́с: Пе́щь иногда́ о́гненная в Вавило́не де́йства разделя́ше, Бо́жиим веле́нием халде́и опаля́ющая, ве́рныя же ороша́ющая, пою́щия: благослови́те, вся́ дела́ Госпо́дня, Го́спода.
Показа́л еси́ на́м враго́в сме́рть схожде́нием Твои́м, я́ко безсме́ртен; Боже́ственною же си́лою Твое́ю вхо́ды яви́л еси́ живота́, Безсме́ртне, его́же му́ченицы Твои́ ны́не досто́йно получи́ша.
Добро́ты у́мныя Твоея́ наслади́тися преста́вленным сподо́би, сту́д греха́ злообра́знаго очища́я, я́ко человеколю́бец: еди́н бо Ты́, Влады́ко, яви́лся еси́ греха́ отчужде́н.
Сла́ва: Испра́вил еси́ на́с, Христе́, па́дшия в пе́рсть сме́ртную, сме́ртию Твое́ю живо́т да́руя, и пи́щу безконе́чную, и ра́дость присносу́щную, ея́же ны́не преста́вленныя сподо́би, я́ко ми́лостив.
И ны́не: Ве́лия и стра́шна е́сть та́йна, Богома́ти, Твоего́ рождества́: Бо́га бо родила́ еси́, его́же сме́рть не претерпе́ и гро́б не растли́: те́мже Тя́, Пречи́стая, вси́ язы́цы сла́вим.
Пе́снь 9
Ирмо́с: Я́же пре́жде со́лнца свети́льника Бо́га возсия́вшаго, пло́тски к на́м прише́дшаго из боку́ Деви́чу, неизрече́нно воплоти́вшая, Благослове́нная Всечи́стая, Тя́, Богоро́дице, велича́ем.
Име́яй вла́сть живы́ми и ме́ртвыми, живота́ Нача́льниче, от земли́ к Тебе́ преше́дшим, насле́дие небе́сное пода́ждь, Влады́ко, и све́тлость святы́х и пресла́вных страстоте́рпцев Твои́х.
Сло́во сы́й, Е́же дре́вле бы́ти ми́ подая́ живонача́льнейшее и е́же до́бре бы́ти па́ки да́руя, в не́дрех жела́нных Авраа́ма пра́отца, преста́вльшияся рабы́ Твоя́, я́ко ми́лостив, всели́.
Сла́ва: Ве́сь еси́, Спа́се мо́й, сла́дость светови́днейшая, ве́сь еси́ жела́ние ненасыща́емое, пото́ки Твоея́ пи́щи и водо́ю оставле́ния усо́пшия напо́й, непреста́нно Тебе́ сла́вящия.
И ны́не: Тя́, Богоро́дице, досто́йно ве́рнии ны́не ублажа́ем, Богодохнове́нным словесе́м Твои́м после́дующе, Ты́ бо еди́на земны́м Бо́га родила́ еси́, сме́рти разо́ршаго си́лу, Ма́ти Де́во.
Молитва
Помяни́, Го́споди Бо́же наш, в ве́ре и наде́жди живота́ ве́чнаго преста́вльшагося раба́ Твоего́, бра́та на́шего (имя), и я́ко Благ и Человеколю́бец, отпуща́яй грехи́, и потребля́яй непра́вды, осла́би, оста́ви и прости́ вся во́льная его согреше́ния и нево́льная, изба́ви его ве́чныя му́ки и огня́ гее́нскаго, и да́руй ему прича́стие и наслажде́ние ве́чных Твои́х благи́х, угото́ванных лю́бящым Тя: а́ще бо и согреши́, но не отступи́ от Тебе́, и несумне́нно во Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Бо́га Тя в Тро́ице сла́вимаго, ве́рова, и Еди́ницу в Тро́ице и Тро́ицу во Еди́нстве, правосла́вно да́же до после́дняго своего́ издыха́ния испове́да. Те́мже ми́лостив тому́ бу́ди, и ве́ру, я́же в Тя, вме́сто дел вмени́, и со святы́ми Твои́ми я́ко Щедр упоко́й: несть бо челове́ка, и́же поживе́т и не согреши́т. Но Ты Еди́н еси́ кроме́ вся́каго греха́, и пра́вда Твоя́, пра́вда во ве́ки, и Ты еси́ Еди́н Бог ми́лостей и щедро́т и человеколю́бия, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.
Пісня 1:
Ірмос: Непроходиме бурхливе море Бог Своїм повелінням висушив i настановив пройти по ньому Ізраїльських людей; Господові співаймо, бо Він прославився.
Приспів: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів.
Смертю смерть подолав i споконвічне життя виточив; Його ж подай, Благий, душам спочилим, молитвами мучеників Твоїх, прощення гріхів даруючи.
Приспів: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх.
Ти, що завжди виточуєш багату милість, подай, Владико, як Благоутробний, рабам Твоїм, які завжди жили у Твоєму благочесті, упокоєння у домі Твоєму, Христе, у дивній Твоїй скинії, у місті спокою.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Ти, Христе, був сильніший за смерть; зв’язавши її, Ти визволив нас; і нині визволи від неї спочилих, як Благий, i даруй причастя Твого сяяння.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Утвердивши непостійний мій розум, Мати Божа, укріпи божественними повеліннями Того, Хто народився з Твоєї освяченої утроби i зруйнував пекельне темне царство, Владичице.
Пісня 3:
Ірмос: Утвердивши мене на камені віри, зміцнив Ти уста мої на ворогів моїх, і дух мій звеселився, коли заспівав: “Нема святішого за Бога нашого, й немає праведнішого за Тебе, Господи”.
Благозволь, Господи, просвітити сяянням краси Твоєї померлим у вірі, з мучениками Твоїми, бо Ти Бог наш, багатий у милость, i немає праведного крім Тебе, Господи.
На місці прохолодження, на лоні Авраама, Твого обраного, сподоби оселитися рабам Твоїм, як щедрий, які до Тебе взивають: Ти бо є Бог наш, i немає праведного крім Тебе, Господи.
Слава… У чертогах небесних оселитися з мудрими дівами, які ввійшли в них, Владико, сподоби pa6iв Твоїх – свічконосців, яких Ти преставив волею Твоєю від тимчасового життя, єдиний Людинолюбче.
І нині… Мене, умертвленого i в землю поверненого, Ти підняла, народивши Життедавця, i вивела мене з пекла підземельного, що вірою славлю Тебе, Богородице, i шаную Тебе, Пречиста.
Сідальний, глас 6:
Воістину все суєта, а життя – тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже писання: хоч би і світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі і убогі. Тому, Христе Боже, спочилих рабів Твоїх упокой, як Чловіколюбець.
Слава… i нині. Богородичний:
Всесвята Богородице, в житті моїм не залиш мене, людському заступництву не доручай мене , а Сама заступи і помилуй мене.
Пісня 4:
Ірмос: Оспівую Тебе, почувши слухом, i вжахнувся, Господи, бо Ти до мене йдеш, шукати мене, заблудлого; тому прославляю Твоє велике сходження до мене, Многомилостивий.
Тих, що жили з надією, i любов’ю, i православною вірою, Ти, Христе, сподоби незбагненної Твоєї слави, великим Твоїм людинолюбством i молитвами обраних мучеників.
Маючи споконвічне джерело солодкості, Ти, Господи, завжди напоюєш обраних, з ними ж i нині преставлених до Тебе, Христе, насити Твоїм невимовним милосердям при водах прощення.
Слава… Ти, Владико, живими i мертвими володієш; Ти силою Твоєю воскресив i те, що перетворилося на порох; тому, Спасе, осели в оселях Твоїх тих, хто перейшли до Тебе.
І нині… Ти зцілила Євину недугу i давне окаянство, бо народила Сотворителя, Який може оновити нас, грішних, єдина Богородице Мати i Діво.
Пісня 5:
Ірмос: Світла Подателю і віків Творче, Господи, у світлі заповідей Твоїх настав нас, бо крім Тебе іншого бога не знаємо.
Умертвлених нас i покладених у тління Ти вивів з темного пекельного царства i приєднав до воїнства святих ангелів.
Ти прийшов, Христе, щоб спасти нас; прийми нині тих, хто побожно до тебе преставився, на лоні Авраама, як єдиний Благий, i осели їх з Лазарем.
Слава… Ти, Владико, завершив багатолітню i довгу мою боротьбу, будучи заступником i звершителем примирення; i нині упокой рабів Твоїх i помилуй.
І нині… Під покровом Твоїм, Мати Божа, спасаються ті, що на Тебе надіються: бо Ти народила нам Життєдавця, Який оживляє всіх з волі Своєї.
Пісня 6:
Ірмос: У безодні гріховній потопаючи, благаю і незбагненну безодню милосердя Твого: від тління, Боже, мене відведи.
Невимовної i божественної світлості, де перебувають собори мучеників, сподоби тих, кого Ти преставив від землі всемогутньою Твоєю волею, Людинолюбче.
Ти, Життєдавче Христе, створив людину із землі, упокой тих, кого преставив від нас, подаючи їм прощення гріхів, Милосердний Людинолюбець.
Слава… Сподоби осяятися добротою слави Твоєї тим, що покинули життя, i упокой їх, що прийшли до Твого невимовного світла, Владико.
І нині… Ти, Пречиста Владичице, визволяєш тих, хто тепло призиває Тебе, бо Ти народила Бога, Який володіє життям i смертю.
Кондак:
Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання, а життя безконечне.
Ікос:
Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемось, бо так звелів Той , Хто створив мене і сказав мені: „Земля ти і в землю повернешся”. Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.
Пісня 7:
Ірмос: Богопротивне повеління беззаконного мучителя високе полум’я розпалило, Христос же послав богочесним юнакам духовну росу; благословенний Він i препрославлений.
Ти, що всюди сущий, зійшов, Господи, щоб спасти людський рід, який був у давнину спокушений; тому Тебе благають мученики: тих, кого Ти преставив від землі, упокой Спасе, в землі лагідних.
Смерті умертвлення Ти стряхнув, будучи свобідним серед мертвих, Сам єдиний, Христе; i нині визволи від гріховної смерті рабів Твоїх, Владико, являючи їх спадкоємцями Царства Небесного.
Слава… Великим Твоїм i невимовним милосердям i невичерпною безоднею Твого людинолюбства, Христе, подай прощення гріхів спочилим i покажи їх очищеними Твоєю благодаттю.
І нині… Світильником божественної слави була Ти, Діво, носячи Духом Сяяння, Яке явилося нам у плоті i знищило світлістю Свого Божества пекельну темряву, Богорадувана.
Пісня 8:
Ірмос: Піч вогняна колись у Вавилоні дійства розділила: Божим повелінням халдеїв обпалила, вірних же зросила, що співали: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Ти показав нам ворогів смерть сходженням Твоїм як Безсмертний, божественною Силою Твоєю показавши входи до життя, Безсмертний; його ж Твої мученики нині достойно одержали.
Сподоби насолодитися Твоєю духовною добротою спочилим, очистивши від сорому гріха, як Людинолюбець; бо Ти єдиний, Владико, явився без гріха.
Слава… Ти, Христе, оновив нас, що впали у смерть тілесну, даруючи нам життя Твоєю смертю, i споживу безкінечну, i радіють споконвічну; її ж нині сподоби спочилих, як Милостивий.
І нині… Велика i страшна тайна Твого, Богомати, Різдва: бо Ти Бога народила, Його ж смерть не стерпіла, i гріб не розтлив; тому Тебе, Пречиста, всі народи славлять.
Пісня 9:
Ірмос: Ти, що раніше сонця Світильник, Який від Бога засяяв i до нас у плоті прийшов, із боку дівочого втілила, Благословенна Всечиста, Тебе, Богородице, величаємо.
Життя Начальнику, Ти маєш владу над живими i мертвими, подай, Владико, Небесне Царство тим, кого Ти взяв від землі, i світлість святих, i преславних Твоїх страстотерпців.
Слово Боже, що в давнину мені дав живоначальне буття i знову мене оновив, на лоні Авраама осели спочилих рабів Твоїх, як Милостивий.
Слава… Ти, Спасе, вся моя найсвітловидніша солодкість, усе моє ненаситне бажання, напій водою прощення i насити Твоєю їжею померлих, які безперестанно Тебе славили.
І нині… Тебе, Богородице, нині достойно ублажаємо, йдучи за Твоїми богонатхненними словами: Ти бо єдина нам земнородним народила Бога, що зруйнував смерті силу, Мати Діво.
Молитва за померлих
Господи Боже наш, як Милосердний і Людинолюбний пом’яни спочилих у вірі й надії на життя вічне рабів Твоїх,(імена); полегши, відпусти і прости їм гріхи вільні й невільні, загладь беззаконня і неправди їх, визволи від вічної муки та вогню геєнського і даруй їм вічні Твої блага, приготовлені для тих, хто люблять Тебе. Коли ж і згрішили вони, та не відступили від тебе і без сумніву в Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога, Тебе, в Тройці славимого, вірували і Одиницю в Тройці і Тройцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавали. Будь милостивим до них і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти Один тільки без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна, і Ти один Бог милості, щедрот і людинолюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.