Преподобний Христофор Римлянин, Палестинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 30-й день

Преподобний Христофор Римлянин жив у VI столітті. Він постригся в чернецтво в монастирі преподобного Феодосія (пам’ять 11 січня) в Палестині, поблизу Єрусалима. Розповіді авви Феодула про преподобного Христофора передають у книзі «Лимонар» Іоанн і Софроній.

Одного разу преподобний Христофор пішов до Єрусалима, щоб вклонитися святому гробу Господньому і Животворящому Хресту. Біля воріт храму він побачив ченця, який не рухався з місця. Два ворони літали перед обличчям його. Преподобний Христофор зрозумів, що це біси, які не дозволяють йому увійти до церкви. Він запитав брата: «Чому ти стоїш посеред воріт і не входиш?» — «Прости, отче, — відповів брат, — у мені борються два помисли; один каже: іди і поклонися Чесному Хресту, а інший каже: ні, не ходи, іди спершу виконай свою справу, а іншим часом прийдеш і поклонишся». Тоді святий Христофор узяв брата за руку і ввів до храму. Ворони негайно зникли, і брат поклонився святиням.

Вдень преподобний Христофор виконував монастирські послухи, а ввечері йшов до печери, де раніше молилися преподобний Феодосій та інші отці. На кожній із вісімнадцяти сходинок, що вели до печери, він творив по сто поклонів. Більшу частину ночі преподобний Христофор проводив у молитві, доки не доки не чув звук била, який скликав на ранковий спів. У такому подвигу він провів одинадцять років.

Якось, спустившись до печери, святий Христофор побачив у ній безліч лампад. Їх запалювали два світлих юнаки. «Навіщо ви розставили тут лампади, так що я не можу увійти і помолитися?»— сказав преподобний. «Це лампади отців, які служать Богу», — відповіли юнаки. «Скажіть, мені, — запитав святий, — моя лампада горить чи ні?» Вони відповіли: «Трудися, молися, і ми запалимо її». Тоді святий сказав собі: «О Христофоре, ти маєш понести ще більшу працю, аби запалити свою лампаду!»

Він пішов із монастиря на Синайську гору, нічого не взявши з собою. П’ятдесят років трудився там преподобний у великих подвигах. Нарешті, він почув голос, який говорив: «Христофоре! Іди до свого монастиря, де ти трудився раніше, щоб тобі спочити там разом з отцями твоїми».