Святитель Даниїл II, архієпископ Сербський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 20-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — Собор усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне) / місяця серпня на 30-й день — Собор Сербських святителів

Святий сербський архієпископ Даниїл жив у найславетніший час стародавньої Сербії. Він народився близько 1274 року і походив із шляхетського роду, був єдиним сином, який залишився у батьків. Його мирське ім’я невідоме. У юності він ріс при дворі сербського короля Стефана Уроша Мілутіна.

Таємно залишивши двір, майбутній архієпископ прийшов до Кончульського монастиря святого Миколая на річці Ібар, де був пострижений в чернецтво. Він старанно виконував чернечі обітниці, ніс подвиги бдіння, богомислення і невпинної молитви. Молитва, сльози розчулення й покаяння, піст та інші подвиги невдовзі зробили його взірцем для братії.

Покликаний архієпископом Євстафієм II, Даниїл був висвячений ним на ієромонаха і направлений до Печського або, за іншими даними, Жичського монастиря. Згодом, у 1306–1307 роках, Духовний собор сербського Хіландарського монастиря на Афоні, який зібрався в Сербії, обрав його ігуменом обителі.

Окрім духовних подвигів, ігумену Даниїлу довелося здійснювати подвиги зовнішньої боротьби, захисту обителі від розбійників, які тоді спустошували Святу Гору. Він керував Хіландарською обителлю в 1307–1309 роках, коли Афон зазнавав нападів каталанських загонів. Вигнані із Палестини хрестоносці, змішавшись з арабами, розграбовували Афонські обителі «не шкодуючи ніякої святині».

Після відновлення миру він залишив ігуменство в Хіландарі і пішов у келію святого Савви, що в Кареї на Афоні. Під час міжусобної війни Уроша Мілутіна з братом Стефаном Драгутіном подвижник був викликаний до Сербії і примирив братів.

Повернувшись на батьківщину, Даниїл був обраний єпископом Баньської єпархії. Він погодився керувати єпархією за умови, що йому буде дозволено жити на Афоні.

Коли святитель Даниїл завершив побудову кафедрального храму на честь первомученика архідиякона Стефана в Баньському монастирі, він знову віддався іночеським подвигам на Святій Горі. Після повернення на Афон єпископ мав намір звершити прощу до Святої землі, але відмовився від цього задуму через новий виклик до Сербії.

У 1317 році святитель Даниїл був призначений до Хумської єпархії. Він став духівником, учителем і радником для сина короля Мілутіна Стефана Дечанського. Посівши престол пілся смерті батька, Стефан направив єпископа Даниїла з дипломатичною місією до Болгарії та Візантії.

14 вересня 1324 року король Стефан скликав всесербський Собор, який обрав Даниїла архієпископом Сербським. На первосвятительській кафедрі святитель був прикладом благочестя і мудрим архіпастирем. Йому були властиві цілковите нестяжательство і невтомне піклування про потреби Церкви й пастви та про благоліпність святих храмів.

Святитель Даниїл помер 19 грудня 1337 року. Він був похований в Печському монастирі, у церкві Богородиці Одигітрії.