18 жовтня 2026

неділя · 5 жовтня ст. ст.

Неділя 20-та після П’ятидесятниці · Глас 3 · Посту немає

Мц. Харитини (304). Сщмч. Діонісія, єп. Александрійського (264–265). Мц. Мамелхви Персидської (близько 344). Прп. Григорія Хандзойського (861) (Груз.). Прпп. Даміана пресвітера, цілителя (1071), Єремії (близько 1070) та Матфея (близько 1085) прозорливих, Печерських, у Ближніх печерах. Прп. Харитини, кн. Литовської, що у Новгороді подвизалася (1281). Свтт. Петра, Феогноста, Олексія, Кіпріана, Фотія, Іони, Геронтія, Іоасафа, Макарія, Филипа, Іoва, Єрмогена, Тихона, Петра, Філарета, Інокентія і Макарія, всієї Русі, чудотворців. Прп. Гавриїла (Ігошкіна) спов. (1959).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:19-31 (зач. 65)

На літургії

АпостолГал. 1:11-19 (зач. 200)

ЄвангелієЛк. 6:31-36 (зач. 26 про заповіді любові та милосердя)

Святителям

АпостолЄвр. 13:17-21 (зач. 335)

ЄвангелієМф. 5:14-19 (зач. 11)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 3

Тропар, глас 3

Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 3

Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.

Мучениці Харитиніглас 4

Тропар, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Харити́на/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди, я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю;/ но, я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя с любо́вию, поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 2

Кре́пким ра́зумом, Харити́но,/ ду́шу утве́рждши ве́рою,/ бори́теля врага́ я́ве посрами́ла еси́,/ у Христа́ предста́, всеблаже́нная,/ червлени́цу от крове́й твои́х нося́щи,/ и при́сно со А́нгелы ра́дуешися,// моли́ за ны, страстоте́рпице.

Преподобним Даміану, Єремії та Матфеюглас 1

Тропар, глас 1

Христо́вых повеле́ний све́том сердца́ своя́ просвети́вше,/ стра́стный мрак прогна́сте,/ те́мже Тро́ицы селе́ние бы́сте тричи́сленнии отцы́,/ Дамиа́не, Иереми́е с Матфе́ем,/ от Нея́же благода́ть прие́мше,/ неду́жныя исцеля́ете, бу́дущая возвеща́ете/ и, А́нгелом соприча́стницы су́ще,// моли́теся Христу́ Бо́гу дарова́ти нам прича́стие святы́х.

Кондак, глас 2

Я́коже дре́внии проро́цы благода́ть проро́чествия прие́мше/ и нело́жне ду́хом предзре́вше, прореко́ша наити́ хотя́щая,/ та́ко и вы в жи́зни на́шей зла́я, грехо́в ра́ди на́ших на ны гряду́щая, предвозвести́сте;/ и ны́не да не пости́гнут ны зла́я,// испроси́те от Христа́ Бо́га исправле́ние дело́м на́шим и ве́лию ми́лость.

Молитви на сьогодні

КанонУмилительний до Господа нашого Іісуса Христа КанонМолебний до Пресвятої Богородиці КанонАнгелу Хранителю АкафістВоскресінню Христовому

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.

Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.

Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

Ще 1 думка

(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.

Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter