Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 31-й день / травня на 27-й день — перенесення мощей / січня на 23-й день — Собор Костромських святих / червня на 10-й день — Собор Рязанських святих / червня на 23-й день — Собор Володимирських святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих / жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів

Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, народився в останній чверті XIV століття в одному із сіл поблизу міста Солігалича у Костромській землі; за іншими ж даними, він народився у місті Галичі, також у Костромській землі. Батька майбутнього святителя звали Феодором. З ранніх років хлопчик прагнув чернечого життя. У дванадцятирічному віці він прийняв чернецтво в одному із Галицьких монастирів, а потім перейшов до Московського Симонового монастиря.

Юний інок смиренно і старанно виконував різні послухи, неухильно дотримуючись завітів перших ігуменів обителі — святого Феодора, засновника монастиря, згодом архієпископа Ростовського († 1394), і преподобного Кирила, в майбутньому ігумена Білозерського († 1427). Він трудився в пості, молитві, читанні Слова Божого. Святитель Фотій митрополит († 1431) одного разу відвідав Симонів монастир, і коли він прийшов у пекарню, то побачив ченця Іону, який заснув від довгої праці, а права рука стомленого ченця була зігнута в жесті, що благословляє. Святитель Фотій просив не будити його, благословивши сплячого ченця, і пророчо передбачив присутнім, що він буде великим святителем Руської Церкви і багатьох наверне на шлях спасіння.

У 1431 році святий Іона був поставлений єпископом на Рязанську і Муромську кафедру. Чимало трудів поклав він на те, щоб навернути до Христа іновірних мешканців своєї єпархії.

Незабаром після смерті митрополита Фотія святителя Іону обирають очолити Церкву на Русі. Однак міжусобна боротьба за великокнязівський престол великого князя Василія II Васильовича та його дядька, Галицького князя Юрія Дмитровича не дозволили святителю виїхати до Константинополя до патріарха Іосифа II (1416–1439) для висвячення на митрополита всієї Русі. У цей час литовський князь Свидригайло послав туди для рукопокладення на митрополита Литовського єпископа Смоленського Герасима (на початку XV століття Смоленськ був приєднаний до Литовського князівства).

Єпископ Герасим був зведений у Константинополі у сан Митрополита всієї Русі; в 1435 році, запідозрений князем Свидригайлом в зраді, він був схоплений і спалений. Після смерті митрополита Герасима до Константинополя вирушив єпископ Іона. Але, прибувши до столиці Візантії, він дізнався, що патріарх Іосиф уже поставив на Київську митрополію якогось Ісидора. У 1439 році Ісидор прийняв унію з Римом на Ферраро-Флорентійському соборі. Після повернення до Москви в 1441 році він був ув’язнений в Чудовому монастирі. Негайно було скликано Собор, який засудив Ісидора і унію. Того ж року Ісидор утік за кордон і помер у Римі у 1462 році.

Коли стало остаточно зрозуміло, що Константинопольський патріарх погодився на унію, Руська Церква стала на захист чистоти Православ’я. У грудні 1448 року в Москві скликано церковний Собор для обрання предстоятеля, і 15 грудня 1448 року святителя Іону було обрано митрополитом з титулом «Київський і всієї Русі». Місцем перебування він обрав Москву, тому називається також митрополитом Московським. Так припинилася залежність Руської Церкви від Константинополя і було започатковано автокефалію.

Очоливши митрополію, святитель Іона передусім подбав про покращення відносин між Москвою та Литовським князівством. Він закликав до миру та припинення міжусобиці, пояснював шкоду люті та гніву, навчав покаяння та послуху.

Особливо дбав святитель Іона про духовно-моральне вдосконалення своєї пастви. В повчальних грамотах він навчав пам’ятати про спасіння душі, бути милосердними, сумлінно ставитися до своїх громадських обов’язків. Святитель Іона суворо вимагав дотримання християнських заповідей від священнослужителів. Вказуючи на велич священницького сану, він закликав кліриків до гідного проходження пастирського служіння. Особливу старанність виявляв святитель Іона у виборі достойних кандидатів на архієрейські кафедри.

Велику увагу приділяв він чернечим обителям, дбав про їхні потреби, суворе дотримання чернечих правил. І у своєму високому сані він, як і раніше, не залишав особистих чернечих подвигів. Живучи за заповідями Божими та суворо дотримуючись чернечих обітниць, святитель Іона отримав від Господа дар чудотворень і прозорливості. За його молитвами зцілювалися хворі на різні недуги.

1451 року татари несподівано підступили до Москви, спалили околиці і готувалися до нападу на місто. Митрополит Іона з кліром здійснював хресний хід мурами міста, зі сльозами благаючи Бога про порятунок міста та людей. Побачивши старого ченця Антонія, інока Чудового монастиря, який вирізнявся доброчесним життям, святитель Іона сказав: «Сину і брате мій Антонію! Помолися милостивому Богу та Пречистій Богородиці про визволення міста та всіх православних християн». Смиренний Антоній відповів: «Великий святителю! Дякуємо Богові і Пречистій Його Матері: почула Вона молитви твої і вблагала Сина Свого, місто і всі православні християни будуть врятовані по твоїм молитвам. Вороги будуть незабаром переможені, тільки мені одному судилося від Господа бути вбитому ворогами». Щойно старець сказав це, ворожа стріла простромила його.

Пророцтво старця Антонія збулося: 2 липня, у свято Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, у лавах татар сталося сум’яття, і вони зі страхом кинулися тікати. На згадку про порятунок Москви від навали ногайського хана Мазовші святитель Іона того ж року спорудив храм на честь свята Покладення ризи Пресвятої Богородиці.

Святитель Іона відійшов до Господа у глибокій старості 31 березня 1461 року, о другій годині дня у вівторок Страсної седмиці. За кілька днів до того він дізнався від Господа час своєї блаженної кончини.

27 травня 1472 року під час перебудови Успенського собору відбулося знайдення нетлінних мощей святителя Іони. По молитвам угодника Божого відбувалися зцілення.

Тропарі, кондаки, молитви та величання