...

Святитель Тихон, патріарх Московський і всієї Русі

 

Місяця лютого на 9-й день — знайдення мощей / березня на 25-й день — преставлення / вересня на 26-й день — прославлення / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих /  у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного Собору Руської Православної Церкви (1917–1918 рр.)

Святитель Тихон народився в селі Клин Торопецького повіту Псковської губернії, в благочестивій сім’ї священника Іоанна Тимофійовича Бєллавіна. За словами сучасника, «з дитинства Тихон був дуже добродушним, сумирним та богобоязливим без лукавства, не видаючи себе за святого». Згодом серед своїх товаришів у Псковській семінарії він мав жартівливе прізвисько «Архієрей».

В 1888 році Василій закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію, де серед товаришів мав прізвисько «Патріарх». Його однокурсник, згодом протопресвітер Константин Ізразцов, місіонер у Південній Америці, згадував про нього: «Під час усього академічного курсу він був світським і нічим особливим не проявляв своїх чернечих нахилів. Через це його чернецтво після закінчення Академії для багатьох його товаришів стало повною несподіванкою».

11 червня 1888 року Василій був направлений на посаду викладача догматичного богослов’я до Псковської духовної семінарії. У грудні 1891 року він був пострижений у чернецтво з ім’ям Тихон, а 22 грудня був висвячений на ієромонаха.

В березні 1892 року отець Тихон став інспектором Холмської духовної семінарії. У липні він був призначений ректором Казанської, а згодом Холмської духовної семінарії. Також отець Тихон був головою єпархіальної викладацької ради, головою православного братства і цензором видавництв.

19 жовтня 1897 року він був висвячений на єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії. Хіротонія була звершена у Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври митрополитом Петербурзьким і Ладозьким Палладієм (Раєвим).

14 вересня 1898 року владика Тихон був призначений єпископом Алеутським і Аляскинським. З 1900 року він мав титул «Алеутський і Північно-Американський».

У 1907 році Тихон повернувся із Америки і прийняв призначення на посаду єпископа Ярославського і Ростовського. 22 грудня він був переведений на кафедру у Вільні.

5 листопада 1917 року владику Тихона було обрано патріархом Московським і всієї Русі. Під час революції та громадянської війни він виявив непорушність і різке засудження більшовизму. У 1918 році святитель відкрито засудив вбивство царської родини і гостро протестував проти більшовицького насилля щодо Церкви.

19 січня 1918 року за юліанським календарем було оприлюднено «Послання Святішого Патріарха Тихона про анафематствування тих, хто чинить беззаконня, гонителів віри та Православної Церкви від 19 січня (1 лютого) 1918 року».

Після створення СРСР нова влада звинуватила патріарха у саботажі і спротиві щодо націоналізації церковного майна та опорі конфіскації цінних літургічних предметів «на справу» жертв голоду на Поволжі. З квітня 1922 до червня 1923 року включно святитель Тихон перебував під арештом в стінах Донського монастиря. Невідомо, якому натиску піддавався Патріарх з боку влади під час арешту, але після виходу він зайняв терпимішу позицію щодо влади.

9 грудня 1924 року під час спроби розбійницького нападу на дім патріарха в Донському монастирі було убито Якова Сергійовича Полозова, близьку людину для патріарха — Яків Полозов був його келійником ще з 1902 року. Цей випадок справив на патріарха вкрай гнітюче враження.

У 1925 році його стан здоров’я сильно погіршився. 5 квітня він востаннє звершував Божественну літургію. Два дні потому святитель Тихон помер у лікарні Боткіна. За офіційними даними причиною смерті стала серцева недостатність, хоча існують і непідтверджені дані, що його отруїли.

Патріарх Тихон був прославлений в лику святих 28 вересня 1989 року. Канонізація патріарха була прикладом «відлиги» під час гласності. Мощі святого Тихона спочивають у Донському монастирі в Москві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Тихону, глас 1

Апо́стольских преда́ний ревни́теля/ и Христо́вой Це́ркви па́стыря до́браго,/ ду́шу свою́ за о́вцы положи́вшаго,/ жре́бием Бо́жиим избра́ннаго,/ патриа́рха Ти́хона восхва́лим/ и к нему́ с ве́рою и упова́нием возопи́им:/ предста́тельством святи́тельским ко Го́споду/ Це́рковь на́шую в тишине́ соблюди́,/ расточе́нныя ча́да ея́ во еди́но ста́до собери́,/ отступи́вшия от пра́выя ве́ры к покая́нию обрати́,/ страну́ на́шу от междоусо́бныя бра́ни сохрани́,// и мир Бо́жий лю́дям испроси́.

Ин тропарь святителю Тихону, глас 3

В годи́ну тя́жкую Бо́гом избра́нный/ в соверше́нной свя́тости и любви́ Бо́га просла́вил еси́,/ во смире́нии вели́чие, в простоте́ и кро́тости си́лу Бо́жию явля́я,/ положи́л ду́шу за Це́рковь, за лю́ди своя́,/ испове́дниче патриа́рше свя́те Ти́хоне,/ моли́ Христа́ Бо́га,/ Ему́же сораспя́лся еси́,// и ны́не спасти́ зе́млю на́шую и па́ству Твою́.

Тропaрь, глaсъ №:

Ґпcльскихъ предaній ревни1телz и3 хrт0вы цRкве пaстырz д0браго, дyшу свою2 за џвцы положи1вшаго, жрeбіемъ б9іимъ и3збрaннаго всерyсскаго патріaрха тЂхwна восхвaлимъ и3 къ немY съ вёрою и3 ўповaніемъ возопіи1мъ: предстaтельствомъ с™и1тельскимъ ко гDу цRковь рyсскую въ тишинЁ соблюди2, расточє1ннаz ч†да є3S во є3ди 1но стaдо собери2, tступи1вшыz t прaвыz вёры къ покаsнію њбрати2, странY нaшу t междоус0бныz брaни сохрани2 и3 ми1ръ б9ій лю1демъ и3спроси2.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Ти1хостію нрaва ўкрaшенъ, кр0тость и3 милосeрдіе кaющымсz kвлszй, во и3сповёданіи правослaвныz вёры и3 любвE ко гDу твeрдъ и3 непрекл0ненъ пребhлъ є3си2, с™и1телю хrт0въ тЂхwне. моли1сz њ нaсъ, да не разлучи1мсz t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ їи7сэ, гDэ нaшемъ.

Ще в розробці