Священномученик Петро, митрополит Крутицький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 27-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного Собору Руської Православної Церкви 1917–1918 років

Священномученик Петро, митрополит Крутицький, у миру Петро Федорович Полянський, народився 1862 року в сім’ї священника села Сторожево Воронезької єпархії. До 1892 року він закінчив Воронезьку духовну семінарію і Московську духовну академію та був залишений при ній помічником інспектора.

Під час гонінь на Святу Церкву, в 1920 році, патріарх Тихон запропонував Петру прийняти постриг і священство та стати його помічником у справах церковного управління. Одразу після архієрейської хіротонії на єпископа Подольського владика Петро був засланий до Великого Устюга. Але після звільнення з-під арешту патріарха Тихона він повернувся до Москви, ставши найближчим помічником Первосвятителя. Невдовзі він був возведений у сан архієпископа, потім став митрополитом Крутицьким.

Після смерті Патріарха на митрополита Петра було покладено обов’язки Патріаршого Місцеблюстителя. У своєму управлінні Церквою митрополит Петро дотримувався твердого стояння за Православ’я. Він безкомпромісно протидіяв обновленському розколу.

У листопаді 1925 року митрополита Петра заарештували. Йому пропонували відмовитися від первосвятительського служіння в обмін на свободу, але він відповів, що за жодних обставин не зробить цього.

1926 року владику відправили на заслання на три роки до Тобольської області. а потім на Крайню Північ. Заслання незабаром було продовжено на два роки. Під час нього владика знову був заарештований у 1930 році та ув’язнений у Єкатеринбурзькій в’язниці на п’ять років в одиночну камеру. Потім він був переведений до Верхньоуральського політізолятора.

Коли до нього дійшли відомості про вихід “Декларації” митрополита Сергія (Страгородського), який був його заступником, владика був вражений. Висловлюючи у своєму листі негативне ставлення до компромісу з комуністами і до поступок їм, допущених митрополитом Сергієм, владика Петро прямо вимагав від останнього: “Якщо Ви не спроможні захищати Церкву, поступіться місцем сильнішому”.

У 1931 році митрополита Петра частково паралізувало. Коли його перевели з посиленням режиму до Верхньоуральської в’язниці особливого призначення, то помістили в одиночній камері. Замість імені йому дали номер “114”.

10 жовтня 1937 року священномученик Петро був розстріляний у Магнітогорській в’язниці, проливши мученицьку кров за Христа.

Тропарі, кондаки, молитви та величання