19 жовтня 2026
понеділок · 6 жовтня ст. ст.
.jpg)
Апостола Фоми (I). Сщмч. Никифора, екзарха Константинопольського патріарха в Україні (XVI). Сщмч. Іоанна Рибіна пресвітера (1937). Ікони Божої Матері «О, Всепетая Мати».
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Фоміглас 2
Тропар, глас 2
Учени́к Христо́в быв, Боже́ственнаго собо́ра апо́стольскаго соприча́стник,/ неве́рствием бо Христо́во Воскресе́ние извести́в,/ и Того́ пречи́стую страсть осяза́нием уве́рив, Фомо́ всехва́льне,// и ны́не нам проси́ ми́ра и ве́лия ми́лости.
Кондак, глас 4
Прему́дрости благода́ти испо́лнен/ Христо́в апо́стол, и служи́тель и́стинный,/ в покая́нии вопия́ше Тебе́:// Ты мой еси́ Бог же и Госпо́дь.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).
Ще 1 думка
Горе багатим, насиченим, тим, що сміються, тим, кого хвалять; навпаки, благо тим, котрі терплять всякий наклеп, побиття, грабунки, насильні труднощі - зовсім наперекір тому, як зазвичай судять і відчувають люди! Думки Божі відстоять від помислів людських, як небо від землі (Іс. 55:9). Та і як же інакше. Ми у вигнанні, а вигнанцям не дивні кривди й образи. Ми під єпітимією, а єпітимія і полягає в нестачах та трудах. Ми хворі; а хворим корисніші гіркі ліки. І Сам Спаситель у все життя "не мав, де голову прихилити" (Лк. 9:58) і закінчив його на Хресті — з якого ж дива мати кращу долю послідовникам Його? Дух Христовий — дух готовності все терпіти і благодушно нести все скорботне (2 Кор. 12:10). Утішність, гонор, пишність, достаток чужі його пошуків і смаків. Шлях його лежить безплідною, безвідрадною пустелею. Зразок — сорокарічне мандрування ізраїльтян пустелею. Хто ж іде цим шляхом? Кожен, хто за пустелею бачить Ханаан, "що кипить медом і молоком" (Бут. 17:8, Вих. 3 і багато інших). Під час мандрування свого і він одержує манну, але не від землі, а з неба, не тілесно, а духовно. Уся слава — всередину.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter