11 жовтня 2027
понеділок · 28 вересня ст. ст.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Посту немає
Седмиця 17-та після П’ятидесятниці (Євангельські читання 19-ї седмиці). Прп. Харитона сповідника (близько 350). Прор. Варуха (VI ст. до Р. Х.). Мчч. Олександра, Алфея, Зосими, Марка пастиря, Никона, Неона, Іліодора та інших (IV). Блгв. кн. В’ячеслава Чеського (935). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають: Антонія, засновника Лаври (1073), мч. Іоанна немовляти, прмч. Мойсея Угрина (1031–1043), Іларіона, митр. Київського (1053), Варлаама, ігумена Печерського (1065), Даміана пресвітера, цілителя (1071), Никона, ігумена Печерського (1088), прмч. Григорія чудотворця (1093), Агапіта, лікаря безмездного (близько 1095), прмч. Євстратія (1097), прмчч. Василія і Феодора (1098), Єфрема, єп. Переяславського (близько 1098), 12-ти майстрів зодчих (XI), Єремії прозорливого (XI), Матфея прозорливого (XI), Прохора чудотворця (1107), Пимена Багатостраждального (1110), Аліпія іконописця (1114), Нестора Літописця (близько 1114), Ісаї чудотворця (1115), Феоктиста, єп. Чернігівського (1123), Николи Святоші, кн. Чернігівського (1143), Онисифора сповідника (1148), Нифонта, єп. Новгородського (1156), Іоанна Багатостраждального (1160), Афанасія затворника (близько 1176), Полікарпа, архім. Печерського (1182), Ілії Муромця (близько 1188), Ісаакія затворника (близько 1190), Тита ієромонаха (1190), Арефи затворника (близько 1195), прмч. Анастасія диякона (XII), Анатолія затворника (XII), Григорія іконописця (XII), Єразма (XII), Іоанна (XII), Іоанна посника (XII), сщмч. Кукші (XII), Лаврентія затворника, єп. Туровського (XII), Макарія (XII), Марка гробокопателя (XII), Нектарія (XII), Никодима просфорника (XII), Никона Сухого (XII), Онуфрія мовчазного (XII), Пимена посника (XII), Сильвестра чудотворця (XII), Симона, єп. Суздальського (XII), Спиридона просфорника (XII), Феофана посника (XII), Феофіла (XII), Аврамія затворника (XII–XIII), Аврамія Працелюбного (XII–XIII), Елладія затворника (XII–XIII), Онисима затворника (XII– XIII), Сисоя затворника (XII–XIII), Феофіла затворника (XII–XIII), Меркурія, єп. Смоленського (1239), сщмч. Симеона, єп. Переяславського (1239), Євстафія (ХІІІ), Єфрема пресвітера (ХІІІ), Луки, економа Печерського (XIII), Меладія старця (ХІІІ), Олексія затворника (XIII), Пергія старця (ХІІІ), Савви (XIII), Сергія Послушливого (XIII), Ієроніма затворника (ХІV), Іуліанії діви, кн. Ольшанської (близько 1550), Антонія (Абашидзе) Нового, сповідника (1942). Прпп. схимника Кирила і схимниці Марії, батьків прп. Сергія Радонезького (близько 1337). Прп. Харитона Сянжемського (1509). Прп. Іродіона Ілоєзерського (1541). Знайдення мощей прмц. вел. кн. Єлисавети (1918). Мц. Анни Ликошиної (1925); прмч. Іларіона (Громова), прмц. Михаїли (Іванової) (1937); прмц. Татіани Чекмазової (1942).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Харитонуглас 8
Тропар, глас 8
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нныя,/ сия́я чудесы́, Харито́не о́тче наш.// Моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Наслади́вся, богому́дре, воздержа́ния,/ и пло́ти твоея́ вожделе́ния обузда́в,/ яви́лся еси́ ве́рою возраща́емь,/ и я́ко жи́зни дре́во посреде́ рая́ процве́л еси́,// Харито́не всеблаже́нне, свяще́ннейший.
Преподобним Ближніх печерглас 4
Тропар, глас 4
Столп огнезра́чный и светоно́сное со́лнце,/ возсия́вшее на горе́ Пече́рстей,/ вели́каго Анто́ния со всем собо́ром богоно́сных оте́ц/ приво́дим Тебе́, Христе́, в моли́тву,/ и́хже ра́ди, мо́лим,/ пода́ждь оби́тели на́шей благода́ть// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
Інший тропар, глас 2
Егда́ снидо́сте во гро́бы/ и саме́х себе́ заключи́сте,/ тогда́, стра́сти умертви́вше плотски́я,/ спогребо́стеся Христу́, богоно́снии,/ и диа́вольския в подзе́мных разруша́ете огра́ды.// Сего́ ра́ди А́нгели венцы́ с Небе́с вам подаю́т.
Кондак, глас 8
Отцы́ всечестни́и, ли́че богокра́сный,/ чуде́с мно́гих исто́чницы, ми́ро источа́ющии,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в земли́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим вы, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ ми́ру свети́льницы.
Інший кондак, глас 2
Лик по́стнический, собра́вшийся у́мне,/ мы́сленныма зря́ще очи́ма,/ прииди́те, лю́дие, хвала́ми почти́м,/ и, покланя́ющеся моще́м их,/ любо́вныя принесе́м да́ры,/ ти́и бо суть к Бо́гу хода́таи/ и моли́твенницы о душа́х на́ших.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 1 думка
(Лк. 4:37-44)
"І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий" (Лк. 4:43). Це "бо на те Я посланий" священству нашому потрібно взяти собі за непорушний закон. І апостол заповідав їм в особі св. Тимофія: "настоюй в час і не в час, викривай, забороняй, благай" (2 Тим. 4:2).
Істину на землю приніс Господь і Дух Святий, Який сповнив апостолів у день П'ятидесятниці, — і ходить вона землею. Провідники її — уста ієреїв Божих. Хто із них закриває уста свої, той перегороджує шлях істині, яка проситься в душі вірян. Через те і душі вірян томляться, не одержуючи істини, і сами ієреї повинні відчувати томління від істини, яка, не отримуючи виходу, обтяжує їх. Звільнися ж, ієрею Божий, від цієї тяготи, випусти потоки Божих слів на відраду собі і на оживлення ввірених тобі душ. Коли ж побачиш, що в тебе самого немає істини, візьми її: вона — у Святих Писаннях; і, сповнюючись нею, передавай її до дітей твоїх духовних: тільки не мовчи. Проповідуй, бо на це ти покликаний.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter