...

Преподобний Афанасій, затворник Печерський, в Ближніх печерах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 2-й день / у Неділю другу Великого посту — Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне) / місяця вересня на 28-й день — Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочивають

Преподобний Афанасій був чорноризцем в святому Печерському монастирі і життя вів святе та богоугодне. Після довгої хвороби він помер; братія обтерли тіло його і обвили, як личить померлому ченцю. Він лежав мертвий два дні, непохований з якоїсь недбалості.
І було вночі видіння ігумену й слова: «Людина Божа Афанасій лежить два дні непохованим, а ти не дбаєш про це». На третій день, щойно настав ранок, ігумен прийшов з братією до померлого, аби поховати його, і знайшли його таким, що сидить та плаче.

Жахнулися всі, бачачи його ожилим, і запитали, як він ожив та що бачив або чув. Він же не відповів нічого, тільки: «Спасайтеся!». Але вони ще наполегливіше просили його, бажаючи почути від нього що-небудь, аби — говорили вони — скористатися тим. Тоді сказав він їм: «Якщо я скажу вам, ви не повірите мені і не послухаєте мене». Братія з клятвою відповідала йому: «Збережемо все, що скажеш нам». І сказав їм воскреслий: «У всьому майте послух до ігумена, кайтеся повсякчас та моліться Господу Іісусу Христу і Його Пречистій Матері та преподобним отцям Антонію і Феодосію про те, щоб закінчити життя своє тут і сподобитися поховання в печері зі святими отцями. Бо ці три речі більші за всі чесноти; і якщо хто досягне того, що виконає їх у порядку, буде блаженний, аби тільки не величався. Далі ж не питайте мене, але, благаю, пробачте мене». Сказавши це, він пішов до печери. Сам загородивши двері, преподобний Афанасій пробув там дванадцять років, нікуди не виходячи, не бачачи ніколи сонця. Він безперестанку плакав день і ніч, ледве вкушав через день трохи води та хліба і всі ті роки не говорив нікому нічого.

Коли ж він чекав смерті, покликав до себе братію. Преподобний сказав те саме, що першого разу: про послух та покаяння і що блаженний той, хто сподобляється бути покладеним у печері. Сказавши це, він спочив у Господі з миром і був покладений з честю в печері, де подвизався.

Після свого успіння він чудотворінням сповістив про своє блаженство. Один із братії на ім’я Вавила багато років мав хворобу ніг. Його принесли до мощей цього блаженного. Обійнявши його тіло, Вавила негайно зцілився і відтоді до смерті своєї ніколи не хворів ні ногами, ні чимось іншим.

Пізніше Вавила повідав братії про дивовижне явлення свого цілителя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Афанасию, затворнику Печерскому, в Ближних пещерах, глас 3

Блаже́нство пла́чущих получи́ти жела́я,/день и нощь непреста́нно пла́кал еси́,/ име́я во уме́ час Су́дный,/ тем по кончи́не твое́й обре́л еси́ утеше́ние на Небеси́,/ преподо́бне Афана́сие./ Пода́ждь и нам пла́катися зде грехо́в на́ших вы́ну,/ я́ко да пла́ча безконе́чнаго избы́вше,// та́мо прии́мем ве́чное утеше́ние.

Кондак преподобному Афанасию, затворнику Печерскому, в Ближних пещерах, глас 5

Я́ко безсме́ртия тезоимени́т,/ по уме́ртвии свое́м воста́л еси́ жив,/ показу́я же, я́ко зело́ лю́та есть смерть, пла́кался еси́ го́рько./ Ны́не обре́тши неконча́емую ра́дость,// моли́ся о нас, я́ко да пла́ча ве́чнаго избу́дем.

Тропaрь, глaсъ G:

Бlжeнство плaчущихъ получи1ти желaz, дeнь и3 н0щь непрестaннw плaкалъ є3си2, и3мёz во ўмЁ чaсъ сyдный, тёмъ по кончи1нэ твоeй њбрёлъ є3си2 ўтэшeніе на нб7си2, прпdбне ґfанaсіе. подaждь и3 нaмъ плaкатисz здЁ грэхHвъ нaшихъ вhну, ћкw да плaча безконeчнагw и3збhвше, тaмw пріи1мемъ вёчное ўтэшeніе.

Кондaкъ, глaсъ є7:

Ћкw безсмeртіz тезоимени1тъ, по ўмeртвіи своeмъ востaлъ є3си2 жи1въ, показyz же, ћкw ѕэлw2 лютA є4сть смeрть, плaкалсz є3си2 г0рькw. нhнэ, њбрётши некончaемую рaдость, моли1сz њ нaсъ, ћкw да плaча вёчнагw и3збyдемъ.

Ще в розробці