Священномученик Миколай Виноградський

Місяця грудня на 2-й день

Священномученик Микола Васильович Виноградський народився 1873 року в Москві в родині священика. Закінчив Московську духовну семінарію. У 1897 році його висвятили на ієрея і направили в Хрестовоздвиженський храм села Хрестовоздвиженське Клинського повіту Московської губернії. Пізніше служив у Москві, а потім у селі Рюховське Волоколамського повіту. Після революції отцю Миколі довелося змінити багато парафій. У травні 1937 року його перевели на останнє місце свого служіння в храм Архангела Михаїла села Михайлівське Рузського району Московської області. До цього часу за ревне служіння Церкві отець Миколай вже був зведений у сан протоієрея.

Отець Миколай являв собою зразок нестяжательного пастиря. Овдовівши і не маючи дітей, він став жити по-чернечому. Самовіддане служіння отця Миколая приваблювало в храм багато людей. Він завоював любов і повагу парафіян, що особливо дратувало владу.

У листопаді 1937 року отець Миколай був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній агітації та утримувався під вартою в Бутирській в’язниці. Голова колгоспу свідчив, що “Виноградський… у дні релігійних свят скликає в церкві велелюдні збори вірян, затримуючи останніх цілими днями і тим самим зриваючи польові роботи”. На допиті від священика вимагали назвати людей, з якими він підтримував тісні зв’язки. Розуміючи, що це може обернутися трагедією для близьких йому людей, отець Миколай відповів, що зв’язку ні з ким не підтримує. Винним себе в контрреволюційній діяльності він не визнав. Трійкою НКВС протоієрея Миколая Виноградського було засуджено до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 15 грудня 1937 року на Бутовському полігоні під Москвою. Поховали священномученика Миколу в безвісній спільній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.