Місяця березня на 4-й день — перенесення мощей / вересня на 28-й день
Благовірний В’ячеслав (він же Вінчеслав або Вацлав), князь Чеський, був онуком святої княгині Людмили, яка виховала його в християнській вірі. Здобувши чудову освіту від пресвітера Павла, учня святителя Мефодія, святий В’ячеслав володів слов’янською, латинською та грецькою мовами і був всебічно освічений. Батько його, князь Ростислав (Вратислав), загинув у 920 році в бою з уграми (угорцями), і вісімнадцятирічний В’ячеслав вступив на княжий престол.
Він керував мудро і справедливо, дбаючи про християнське просвітлення свого народу. Викуповуючи дітей язичників, проданих у рабство, він віддавав їх на виховання у християнському дусі. Князь В’ячеслав був миролюбний, шанував духовенство, прикрашав храми. Він багато потрудився для зміцнення християнства у Чехії. Зокрема, святий В’ячеслав переніс мощі мученика Віта в столицю Чехії, до збудуваного князем чудового храму в ім’я святого мученика.
Німецьке духовенство, яке переслідувало раніше святителя Мефодія, протидіяло і святому В’ячеславу та збурювало проти нього заздрісних вельмож. Ці вельможі стали інтригувати проти В’ячеслава і вмовили його молодшого брата Болеслава посісти престол.
Щоб позбутися В’ячеслава, Болеслав запросив його на освячення храму. В’ячеслав відмовився вірити слугам, які попереджали його про змову. Він пішов до храму на ранок і на порозі храму був убитий своїм братом та його друзями. Це сталося в 935 році.
Порубане тіло святого В’ячеслава декілька днів лежало без поховання, через що народ обурювався і хвилювався. Мати, дізнавшись про вбивство В’ячеслава, поховала його тіло у церкві при княжому дворі. Кров, пролиту в церковних дверях, довго не могли відмити.
Болеслав, ставши правителем, зайнявся викоріненням православ’я в Чехії і насадженням католицтва. Він наполягав на служінні Літургії лише латинською мовою. Під тиском народу, котрий шанував В’ячеслава як мученика, братовбивця розкаявся і переніс його мощі до Праги. Вони були поховані у церкві святого Віта.
Страстотерпець В’ячеслав разом із княгинею Людмилою шанується як покровитель Чехії.
Днесь А́нгели с челове́ки ра́дуются вку́пе о́бщим весе́лием,/ Не́бо и земля́ све́тло лику́ют в па́мять твою́, свя́те./ И мы, гре́шнии, приле́жно ти вопие́м:/ помоли́ся к Влады́це о нас,/ изба́вити ны от напа́сти/ ви́димых и неви́димых враг,// чту́щих пресве́тлую па́мять твою́.
Ин тропарь благоверному князю Вячеславу Чешскому
Благочести́ваго ко́рене о́трасль пречестна́я,/ святы́й благове́рный вели́кий кня́же Вячесла́ве,/ побо́рник быв Восто́чныя в Че́хах Це́ркве/ и прибе́жище те́плое убо́гим и си́рым,/ я́ко вторы́й А́вель, незло́биве претерпе́л еси́ смерть,/ во главу́ усече́н руко́ю бра́та пред враты́ церко́вными./ Те́мже и всели́ тя Христо́с/ я́ко испове́дника пра́выя ве́ры во оби́тели Небе́сныя,/ просла́ви всечестну́ю па́мять твою́ в слове́нских язы́цех/ и дарова́ тя ско́раго помо́щника всем, почита́ющим тя./ Моли́ся о лю́дех твои́х ко Го́споду,// да обрати́т их в ло́но Правосла́вныя Це́ркве и спасе́т ду́ши на́ша.
С ли́ки А́нгельскими предстоя́,/ блаже́нне кня́же Вячесла́ве,/ наслажда́ешися Боже́ственныя и неизрече́нныя добро́ты,/ и отту́ду благоде́тельныя да́ры поче́рп чуде́с,/ всем, притека́ющим ве́рою под твою́ святы́ню// источа́еши цельба́м дарова́ние.
Молитва благоверному князю Вячеславу Чешскому
О, святы́й благове́рный кня́же му́чениче Вячесла́ве, избра́нный воево́до земли́ Че́шския и всех христиа́н слове́нских те́плый пред Бо́гом предста́телю! Днесь, в па́мять твою́ единоду́шно соше́дшеся в честне́м хра́ме сем и пред ико́ною твое́ю умиле́нно моля́щеся, си́це из глубины́ се́рдца на́шего к тебе́ взыва́ем: Ты в житии́ твое́м ревни́тель и защи́тник правосла́вныя ве́ры был еси́, и нас в ней те́плыми твои́ми к Бо́гу моли́твами непоколеби́мы утверди́. Ты вели́кое возложе́нное на тя служе́ние усе́рдно проходи́л еси́, и нас твое́ю по́мощию пребыва́ти коего́ждо, в не́мже призва́н есть, наста́ви. Ты супоста́тов полки́ от оте́чества твоего́ си́лою ра́тною и му́дростию управи́тельною отгна́л еси́, и на нас ополча́ющихся всех враго́в ви́димых и неви́димых низложи́. Ты в преде́лах страны́ своея́ пра́вду и мир и милосе́рдие насажда́ти потща́лся еси́, и нам от ми́лостиваго Бо́га в сих доброде́телех преуспе́яние испроси́. Ты безви́нную кровь твою́ а́ки А́вель от руки́ бра́та своего́ пред враты́ церко́вными пролия́л еси́, и нас, я́ко чад еди́ныя ма́тере Це́ркве, братолю́бию и кро́тости научи́. О, вели́кий и сла́вный кня́же Вячесла́ве, ра́ди вя́щшия сла́вы Небе́сныя вене́ц земна́го княже́ния оста́вивый и венце́м му́ченическим пра́ведно увенча́нный! Ны́не с му́дрою наста́вницею, прама́терию твое́ю Людми́лою, и все́ми святы́ми у Престо́ла Бо́жия предстоя́, не забу́ди нас си́рых и убо́гих, я́коже в животе́ твое́м никого́же от таковы́х оста́вил еси́. И предста́тельством твои́м житие́ ти́хое и безгре́шное и к ве́чному Ца́рствию ше́ствие устро́й нам, да просла́вим Бо́га, ди́внаго во святы́х Свои́х, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание благоверному князю Вячеславу Чешскому
Велича́ем тя́, благове́рный кня́же Вячесла́ве, и чти́м святу́ю па́мять твою́, ты́ бо мо́лиши за на́с Христа́ Бо́га на́шего.
