9 вересня 2026
середа · 27 серпня ст. ст.
Прп. Пимена Великого (близько 450). Свт. Осії спов., єп. Кордувійського (359). Свт. Ліверія спов., папи Римського (366). Прп. Пимена Палестинського (близько 602). Мц. Анфіси. Прп. Савви. Прпп. сщмч. Кукші та Пимена посника, Печерських, у Ближніх печерах (після 1114). Сщмч. Михаїла Воскресенського пресвітера і з ним 28-ми мучеників (1918); сщмч. Стефана Нємкова пресвітера і з ним 18-ти мучеників (1918); сщмч. Павла Фокіна пресвітера (1918); сщмчч. Іоанна Лебедєва, Іоанна Cмирнова пресвітерів і прмч. Мефодія (Іванова) (1937); сщмч. Олександра Ціцерова пресвітера (1939); сщмч. Володимира Соколова пресвітера (1940); св. Димитрія Крючкова спов., пресвітера (1952).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Пимену Великомуглас 8
Тропар, глас 8
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней,/ сия́я чудесы́, Пи́мене о́тче наш.// Моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Све́тлых по́двиг твои́х, преподо́бне о́тче,/ наста́ днесь свята́я па́мять твоя́,/ ду́ши благочести́вых веселя́щи,/ Пи́мене Богому́дре,// о́тче наш преподо́бне.
Преподобним Кукші та Пимену Печерськимглас 3
Тропар, глас 3
Му́ченическою кро́вию, свяще́нне Ку́кшо,/ в про́поведи Ева́нгелия со ученико́м ти блаже́нным, че́стне украси́выйся,/ и Пи́мене, в по́стничестве светоза́рне просия́вый,/ в еди́н день и час внидо́сте в свет незаходи́мый,/ иде́же моли́теся Го́сподеви,// да пода́ст нам ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 4
Свети́ла разу́мная, соше́дшеся, хвала́ми воспое́м, лю́дие,/ просия́ли бо суть в ми́ре сем:/ Пи́мен мно́гими по́двиги,/ Ку́кша же со ученико́м, про́поведию Сло́ва,/ и си́и трие́, единоу́мно предстоя́ще Святе́й Тро́ице,/ я́ко со́лнце сия́ют и просвеща́ют// любо́вию па́мять их восхваля́ющих.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:12)
У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів'я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю — будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
Ще 2 думки
(Мк. 6:7-13)
Господь, посилаючи на проповідь святих апостолів, наказав їм нічого не мати при собі. Одне вбрання на плечах, сандалі на ногах, посох у руках - і все тут. І заклопотаності ні про що не мати, вступаючи в труд цей, немов вони були всебічно забезпечені. І справді, апостоли були цілком забезпечені, без жодного зовнішнього забезпечення. Як же це влаштовувалося? Досконалою відданістю апостолів волі Божій; тому то Господь так і влаштовував, щоб вони не мали ні в чому потреби. Зворушував серця тих, хто слухав проповідь, і ті живили й забезпечували проповідників. Але апостоли не мали цього на увазі і не очікували нічого, а все віддавали Господу. Тому терпляче терпіли і якщо щось зустрічалося неприємне. Одна в них була турбота проповідувати, і одна печаль - якщо не слухали проповіді. Звідси чистота, незалежність і багатоплідність проповідування. І нині б так треба, але неміч наша вимагає зовнішнього забезпечення, без якого ми й кроку не зробимо. Це, однак, не докір нинішнім нашим апостолам. Спочатку вони точно спираються на це забезпечення, але потім воно зникає з голови, і вони самою працею своєю зводяться в стан боговідданості, з якого моменту, треба думати, і починається справжня плідність проповіді. Боговідданість - вищий ступінь моральної досконалості, і не раптом до неї доходять, щойно пізнають ціну її. Вона сама приходить після праці над собою.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter