10 вересня 2026
четвер · 28 серпня ст. ст.
.jpg)
Прп. Мойсея Мурина (близько 400). Прав. Анни пророчиці, доньки Фануїлевої, яка зустріла Господа Іісуса Христа у храмі Єрусалимському (I). Мц. Шушаніки, кн. Ранської (V) (Груз.). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають: Феодосія (1074), Мойсея чудотворця (ХIII–ХIV), Лаврентія затворника (ХIII–ХIV), Іларіона схимника (1066), Пафнутія затворника (ХIII), Мартирія диякона (ХIV), Феодора, кн. Острозького (близько 1483), Афанасія затворника (ХIII), Діонісія ієромонаха, затворника (ХV), Феофіла, архієп. Новгородського (близько 1482), Зінона посника (ХIV), Григорія затворника, чудотворця (ХIV), Іпатія цілителя (ХIV), сщмч. Лyкіана (1243), Іосифа Багатостраждального (ХIV), Павла Послушливого (ХIII–XIV), Сисоя схимника (ХIII), Нестора некнижного (ХIV), Памви затворника (1241), Феодора мовчазного (ХIII), Софронія затворника (ХIII), Панкратія ієромонаха, затворника (ХIII), Анатолія затворника (ХIII), Амона затворника (XIII), Мардарія затворника (XIII), Піора затворника (XIII), Мартирія затворника (XIII–XIV), Руфа затворника (XIV), Веніаміна затворника (XIV), Кассіана затворника (XIII–XIV), Арсенія працелюбного (XIV), Євфимія схимника (XIV), Тита воїна (XIV), Ахили диякона (XIV), Паїсія (XIV), Меркурія посника (XIV), Макарія диякона (XIII–XIV), Пимена посника (XII), Лeонтія і Геронтія канонархів (XIV), Захарії посника (XIII–XIV), Силуана схимника (XIII–XIV), Агафона чудотворця (XIII–XIV), Ігнатія архімандрита (1435) та Лонгина вратаря (XIII–XIV), Акіндіна архімандрита (1235), Амфілохія, єп. Володимир-Волинського (1122), Даниїла старця (XIV), Досифея архімандрита (1218), Євлогія старця (XIV), Ісидора затворника (XII–XIII), Тимофія ігумена (1132), свт. Павла, митр. Тобольського (1770), свт. Філарета Амфітеатрова, митр. Київського (1857), сщмч. Володимира, митр. Київського (1918). Прп. Савви Крипецького, Псковського (1495). Знайдення мощей прп. Іова Почаївського (1659). Сщмч. Олексія Будріна пресвітера (1918); прмчч. Казанських: Сергія (Зайцева), Лаврентія (Нікітіна), Серафима (Кузьміна), Феодосія (Александрова), Леонтія (Карягіна), Стефана, Георгія Тимофєєва, Іларіона Правдіна, Іоанна Сретенського та Сергія Галіна (1918); сщмч. Олександра Медведєва диякона (1918); сщмч. Миколая Георгієвського пресвітера (1931); сщмч. Василія Сокольського пресвітера (1937).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Собору преподобних Дальніх печерглас 4
Тропар, глас 4
Мы́сленное со́лнце и све́тлую луну́,/ первонача́льных Пече́рских,/ со всем собо́ром преподо́бных днесь почти́м,/ ти́и бо, церко́вную твердь озаря́юще,/ просвеща́ют во тьме страсте́й бе́дствующих,/ и подаю́т от Христа́ Бо́га моли́твами свои́ми по́мощь во всех ско́рбех,// и душа́м на́шим про́сят избавле́ния.
Кондак, глас 8
Избра́ннии от всех ро́дов уго́дницы Бо́жии,/ святи́и преподо́бнии Пече́рстии,/ на сих гора́х доброде́тельми просия́вшии,/ вас земля́ не потаи́ла есть,/ но Не́бо отве́рзеся вам и ра́йское селе́ние./ Те́мже мы похва́льныя пе́сни Бо́гу, просла́вльшему вас,/ в па́мяти ва́шей прино́сим;/ вы же, я́ко иму́щии дерзнове́ние,/ ваш собо́р почита́ющих от всех бед моли́твами ва́шими заступа́йте,// я́ко засту́пницы на́ши и к Бо́гу хода́таи.
Преподобному Іову Почаївськомуглас 4
Тропар, глас 4
Многострада́льнаго пра́отца долготерпе́ние стяжа́в,/ Крести́телеву воздержа́нию уподобля́яся,/ Боже́ственныя же ре́вности обою́ приобща́лся,/ тех имена́ досто́йно прия́ти сподо́бился еси́,/ и и́стинныя ве́ры был еси́ пропове́дник безбоя́знен;/ те́мже мона́хов мно́жества ко Христу́ приве́л еси́,/ и вся лю́ди в Правосла́вии утверди́л еси́,/ И́ове преподо́бне о́тче наш,/ моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Яви́лся еси́ и́стинныя ве́ры столп,/ Ева́нгельских же за́поведей ревни́тель,/ горды́ни обличе́ние, смире́нным же предста́тель и науче́ние;/ те́мже и ублажа́ющим тя грехо́в отпуще́ние испроси́,/ и оби́тель твою́ невреди́му сохрани́,/ И́ове о́тче наш,/ многострада́льному подо́бный.
Святителю Амфілохію Володимир-Волинськомуглас 4
Тропар, глас 4
От мирска́го мяте́жа изше́д,/ в пеще́рах Ки́евских Феодо́сия блаже́ннаго Богому́дренно всели́лся еси́,/ святи́телю Христо́в, о́тче Амфило́хие,/ и отсю́ду во епи́скопа Богоспаса́емей па́стве Влади́миро-Волы́нстей поста́вленный,/ в труде́х, бде́ниих и поще́ниих свя́то подвиза́лся еси́./ И та́ко дости́г доброде́телей соверше́нства,/ па́ки в пеще́ры святы́я возврати́лся еси́,/ иде́же и дух свой благоче́стно преда́л еси́ Го́сподеви, всече́стне,/ к ли́ку преподо́бных Пече́рских причте́н,/ с ни́ми же моли́ся Христу́, всече́стне,// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Звезду́ Волы́нскую, из пеще́рнаго мра́ка от Ки́ева возсия́вшую,/ и от Волы́ни второ́е пеще́ры заве́тныя житие́м свои́м/ и блаже́нною кончи́ною, и прославле́нием свои́м озари́вшаго,/ всеблаже́ннаго Амфило́хия, архипа́стыря Влади́миро-Волы́нскаго почти́м,/ прося́ще его́, да в ли́ке преподо́бных Пече́рских водворя́яся,// мо́лится ку́пно с ни́ми о душа́х на́ших.
Священномученику Володимиру. митр. Київськомуглас 2
Тропар, глас 2
Ве́ры Правосла́вныя непоро́чный блюсти́телю/ и за́поведей Христо́вых усе́рдный исполни́телю,/ священному́чениче Влади́мире,/ Христа́ всем се́рдцем возлюби́в,/ па́ству твою́ до́бре упа́сл еси́,/ незло́биво му́ченическую смерть прия́л еси́./ Сего́ ра́ди в ве́чной сла́ве пребыва́я,// моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 2
Ве́ру Правосла́вную непоро́чно соблю́д,/ по́двигом до́брым во святи́тельстве подвиза́лся еси́,/ священному́чениче о́тче Влади́мире,/ и убива́ющим тя рекл еси́:/ Госпо́дь да прости́т вас./ Сего́ ра́ди угото́вася ти вене́ц пра́вды от Христа́, Бо́га на́шего,/ Его́же, я́ко име́яй дерзнове́ние, моли́,/ оправда́ние дарова́ти нам в День Су́дный.
Кондак, глас 2
О́браз Христо́ва милосе́рдия явля́я,/ покро́в и защище́ние па́стве твое́й был еси́,/ святи́телю о́тче Влади́мире,/ в кро́тости страда́ния прие́мля, безбо́жных мучи́телей,/ благословля́я, прости́л еси́.// Те́мже и нам испроси́ у Христа́ Бо́га дух ми́рен и ве́лию ми́лость.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 2 думки
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter