Преподобний Пафнутій, затворник Печерський, в Дальніх печерах
День пам'яті (н. ст.)
Місяця лютого на 15-й день / у Неділю другу Великого посту — Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне) / місяця серпня на 28-й день — Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають
Преподобний Пафнутій, затворник Печерський, безперестанку плакав і зітхав усе своє життя, думаючи про час розлучення душі з тілом, про те, як оточать людину ангели й духи злоби, покажуть усі її діла, добрі і злі, нагадають їй про всі її думки й бажання, про те, що вона забула та чого не вважала за гріх.
Але блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться (Мф. 5:4). І преподобний Пафнутій під час кончини своєї побачив лики ангельські, які, прийнявши його душу, піднесли її на небо.
Мощі його спочивають у Феодосієвих печерах. Його ім’я згадане у восьмій пісні канону: «Плачущих поминая блаженство, Пафнутие, всегда плакал еси, ныне же радостная наследив места, молися тамо и нам в кров безплачевный вселитися».
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Пафнутию, затворнику Печерскому, глас 2
Ве́лия ве́ры исправле́ния,/ в пеще́рнем затво́ре, я́ко на воде́ упокое́ния,/ преподо́бне о́тче Пафну́тие, ра́довался еси́,/ огне́м бо любве Бо́жественныя распаля́ем,/ бде́нием и моли́твою́ безстра́стия дости́гл еси́/ и яви́лся еси́ равноа́нгельный на земли́,// того́ моли́твами, Христе́ Бо́же, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Пафнутию, затворнику Печерскому, глас 8
Помышля́я исхо́д души́ твое́я/ и пра́ведное мздовоздая́ние по де́лом,/ непреста́нными слеза́ми умоли́л еси́ Го́спода/ дарова́ти тебе́ неизрече́нных ра́достей насле́дие,/ я́же уже́ со святы́ми предвкуша́я, Пафну́тие преподо́бне,// помина́й и нас пред Бо́гом, чту́щих тя.
Тропaрь, глaсъ и7:
Слeзъ твои1хъ течeньми пустhни безпл0дное воздёлалъ є3си2, и3 и4же и3з8 глубины2 воздыхaньми, во сто2 трудHвъ ўплодоноси1лъ є3си2, и3 бhлъ є3си2 свэти1льникъ вселeннэй, сіsz чудесы2, пафнyтіе џтче нaшъ. моли2 хrта бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ и7:
Помышлsz и3сх0дъ души2 твоеS и3 прaведное мздовоздаsніе по дэлHмъ, непрестaнными слезaми ўмоли1лъ є3си2 гDа даровaти тебЁ неизречeнныхъ рaдостей наслёдіе, я5же ўжE со с™hми предвкушaz, пафнyтіе прпdбне, поминaй и3 нaсъ пред8 бGомъ, чтyщихъ тS.
Ще в розробці