Преподобний Феофіл Печерський, архієпископ Новгородський, в Дальніх печерах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 26-й день / у Неділю другу Великого посту — Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне) / місяця липня на 15-й день — Собор Київських святих / серпня на 28-й день — Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають

Ще в домонгольский час лад життя в Великому Новгороді відрізнялося від ладу життя інших земель Русі. Батиєва навала не зачепила новгородців, і вони дотримувалися колишніх звичаїв. Верховною владою у них володіло зібрання жителів міста під назвою віче. Роботі віча допомагала рада виборних чиновників на чолі з архієпископом. Князя запрошували лише тимчасово як ватажка війська або суддю, і він мав досить обмежені повноваження. Вважаючи Новгород частиною Русі, його громадяни були готові, проте, захищати свій правовий устрій зі зброєю в руках.

Після кончини святого Іони 5 грудня 1471 року на святительське місце до Новгорода і Пскова був обраний за жеребом протодиякон та ризничий Отенської пустині Феофіл. 15 грудня наступного року в Москві він був висвячений на архієпископа.

Важко було цьому святителю керувати своєю паствою. Чернець Пимен, друг вельможної родини Борецьких, сіяв ненависть до архієпископа. Дехто хотів віддати Новгород під покровительство Литви. Святий Феофіл на це сказав: «Або не зраджуйте Православ’я, — говорив він їм, — або не буду пастирем відступників, а йду назад у смиренну келію, звідки витягли ви мене на ганьбу заколоту».

Почалася війна. Неодноразово розбиті новгородці змушені були просити пощади, і святитель Феофіл став їхнім заступником. У 1478 році він переконував Московського князя Іоанна ІІІ зняти облогу, але той увійшов до Новгорода.

19 січня 1480 року, як припускають, святитель Феофіл був позбавлений кафедри нібито за таємний зв’язок з Литвою і засланий до московського Чудового монастиря. Водночас він міг і сам проситися туди на спокій, бачачи багато смут в Новгороді.

У 1485 році владика небезпечно захворів. У той час з’явився йому уві сні преподобний Нифонт, єпископ Новгородський, і сказав: «Ти обіцяв поклонитися святим Печерським, але не виконав обітниці, — за те Господь скоротив літа життя твого. Хіба не знаєш, що той, хто не виконав обітницю Богу, не побачить лиця Божого». І тому Феофіл велів везти себе хворого до Києва. Але коли приїхали до Дніпра, з’явився йому Господь і, сповістивши йому кончину, обіцяв прийняти його душу до Себе, наказуючи, щоб тіло його було покладене в печері.

Після цього святий Феофіл помер. Його нетлінне тіло в засмоленій колоді припливло під Печерський монастир і там було покладене в печері.

Тропарі, кондаки, молитви та величання