Священномученик Василій Сокольський, пресвітер
Місяця серпня на 28-й день
Священномученик Василій Петрович Сокольський народився 30 січня 1878 року в селі Біле Озеро Сенгілеєвського повіту Симбірської губернії в сім’ї священика. Після закінчення 1902 року Казанської Духовної академії зі ступенем кандидата богослов’я одружився і був висвячений на ієрея. У 1905 році удостоєний ступеня магістра богослов’я за твір “Євангельський ідеал християнського пастиря” (Казань, 1905 рік). Викладав Святе Письмо в Астраханській, пізніше Чернігівській Духовних семінаріях. Згодом служив у церкві Благовіщення на Василівському острові (Петроград), парафія якої зберегла вірність канонічній Церкві в період захоплення Петроградського єпархіального управління обновленцями. (За титулом Петергофського єпископа Миколая (Ярушевича), який у серпні 1922 року очолив боротьбу з обновленчеством у Петроградській єпархії, православні парафії єпархії, що протистояли розкольникам, дістали назву “Петергофської автокефалії”).
За свідченням архімандрита Феодосія (Алмазова), у Петрограді “в серпні-грудні 1922 року йшли переговори з вождями… обновленців усіх видів і толків… З огляду на спільного ворога (атеїзм у формі комунізму) Патріарша Церква сумлінно йшла до об’єднання з церковними групами, що відкололися від неї… Хоча збори прийняли примирливу точку зору, але об’єднання не відбулося. Усі наші члени погоджувальної комісії пішли на заслання… Ясно, що наші заслані за їхнім доносом”. У переговорах з обновленцями брав участь, зокрема, отець Василій.
Він був заарештований 1923 року і засланий на 3 роки в місто Березів Тобольського округу. Після повернення із заслання служив у Ленінграді, був зведений у сан протоієрея. У 1929 році знову заарештований “за боротьбу з обновленцями”, засланий на 3 роки в Північний край. Відбував термін у селі Чекуєво, де майже втратив зір. Після повернення із заслання оселився з сім’єю в Ленінграді, служив спочатку в церкві апостола і євангеліста Матфея, потім у храмі Афонської (Ватопедської) ікони Божої Матері колишнього Новодівичого монастиря.
7 березня 1935 року священик Василь Сокольський був заарештований. Винним у пред’явлених обвинуваченнях себе не визнав, на запитання про політичні переконання сказав: “Я безпартійний і в політичні справи за своїм переконанням не можу втручатися, єдине, з чим я не згоден, це із запереченням комуністами буття Бога, безсмертя душі та моральної відповідальності за труною, про що я, як і інші священники, не приховую від осіб, які звертаються до мене за вирішенням цих питань”. Того ж дня співробітник НКВС написав висновок, що В. “є соціально небезпечним елементом і веде антирадянську агітацію. Прихильник тихонівщини”. За постановою особливої наради при УНКВС від 9 березня 1935 року отець Василій із сім’єю був засланий на 5 років до Північного Казахстану. Відбував термін у місті Атбасар (нині Акмолинська область). 8 липня 1937 року Василя Сокольського заарештував Атбасарський районний відділ НКВС за звинуваченням “у проведенні серед населення контрреволюційної агітації пораженсько-клеветницького характеру і в неприпиненні виконання релігійних обрядів”, помістили до в’язниці в Атбасарі. Винним себе не визнав. Розстріляний 10 вересня 1937 року за постановою трійки УНКВС по Північно-Казахстанській області від 5 вересня. Прославлений Архієрейським ювілейним Собором РПЦ 2000 року.