Священномученик Іоанн Лебедєв, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 27-й день / у четверту суботу після Пасхи — Собор новомучеників, які в Бутові постраждали (перехідне) / місяця червня на 10-й день — Собор Рязанських святих

Священномученик Іоанн народився 9 жовтня 1869 року в селі Воронцово Єгор’євського повіту Рязанської губернії в сім’ї псаломщика Федора Лебедєва.

Після закінчення 1892 року Рязанської духовної семінарії він був призначений законовчителем до Пажинської церковнопарафіяльної школи Єгор’євського повіту. У 1896 році Іван Федорович одружився з Надією, дочкою священника Мартина Ліпягова, колишнього настоятеля храму на честь Різдва Христового села Поповичі, згодом Пронюхлово, Зарайського повіту Рязанської губернії. Невдовзі єпископ Михайлівський Полієвкт висвятив Іоанна Лебедєва на священника до цього храму.

Отець Іоанн викладав Закон Божий у місцевій церковнопарафіяльній школі, а також у Секиринському і потім Мендюкинському земських училищах. У 1910 році зарайське духовенство обрало отця Іоанна членом Правління Зарайського духовного училища.

З приходом до влади більшовиків почалися гоніння на Церкву. Передчуваючи важкі випробування, що насуваються на вірян, отець Іоанн часто повторював своїм духовним чадам: «Тільки не зрікайтеся!»

Безбожна влада обклала його великим податком. Грошей у громади не було. Щоб храм не закрили, отець Іоанн ходив селом і сам збирав пожертви вірян для сплати податку. 31 грудня 1929 року помічник прокурора Коломенського округу «за проведення зборів з громадян» запропонував розпочати кримінальну справу стосовно отця Іоанна. Викликані свідки підтвердили факт збору. Знайшлися лжесвідки, які звинуватили священника в антирадянській агітації.

Разом з іншими священниками Зарайського району протоієрея Іоанна Лебедєва заарештували та ув’язнили у в’язниці в Коломні. 3 лютого 1930 року його засудили на три роки заслання до Північного краю.

Після повернення отець Іоанн знову став служити в храмі в селі Пронюхлово. 30 листопада 1933 року протоієрея Іоанна було призначено виконувати священницькі обов’язки і в храмі Різдва Богородиці в селі Радушино, де до нього служив його друг протоієрей Петро Успенський. Таким чином, він став опікуватися парафіями двох храмів.

Напередодні свята Різдва Христового в грудні 1936 року отець Іоанн звернувся до голови сільської ради за дозволом звершити на прохання вірян у свято Різдва молебні в будинках колгоспників. Пославшись на наявні в окрузі випадки епідемічних захворювань, голова ради відмовив.

У серпні 1937 року голова сільської ради був допитаний як свідок слідчим НКВС. На допиті він розповів, що священник у відповідь на відмову, яка прозвучала з його боку, сказав: «Радянські закони видаються для того, щоб затьмарювати голови народу. У законі пишуть про вільне віросповідання, а насправді цього немає, і православних під виглядом усіляких причин позбавляють права на відправлення релігійних треб. Народ вимагає, щоб я ходив із молебнями по домівках православних. Я повинен вас попередити, що ви цим самим ставите себе проти населення. Я все їм розповім, як ви нас утискаєте. Я з молебнями як ходив, так і ходитиму. Проти народу ви безсилі, народ іде і піде за нами, ви тільки й тримаєтеся за рахунок насильства, якому неминуче прийде кінець. За ваші безчинства доведеться розплачуватися».

«Справді, піп Лебедєв по домівках нашого селища з молебнями ходив і говорив: “Я як пастир свій обов’язок перед вами виконую чесно, незважаючи ні на які протидії та кари влади; ми впевнені в тому, що цій антихристовій владі настане кінець, терпінню народу теж настане кінець, вони за все і за нас, мучеників, розплатяться», — також сказав він.

У розпал чергових гонінь на Церкву протоієрея Іоанна Лебедєва заарештували і 20 серпня 1937 року ув’язнили в одній із в’язниць Коломенського району. Винним у розповсюдженні серед селян антирадянської агітації він себе не визнав. У відповідь на запитання слідчого однієї із московських в’язниць, куди його перевели із Коломенського району: «Що Ви говорили голові після відмови Вам у ходінні по домівках?» — батюшка мовив: «Він мені відмовив у ходінні, і я йому на це нічого не відповів».

8 вересня 1937 року трійка НКВС засудила отця Іоанна на розстріл. Протоієрея Іоанна Лебедєва було розстріляно 9 вересня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою. Його поховали в невідомій спільній могилі.

Після арешту отця Іоанна храм у селі закрили. Коли про це стало відомо, люди забрали ікони, які змогли, додому. Парафіянка Пелагія Костюхіна дбайливо зберігала у себе вдома храмову ікону Божої Матері «Віднайдення загиблих» і чудотворний напрестольний хрест. У 1960-х роках вона передала ці святині до Благовіщенської церкви міста Зарайськ.