Священномученик Павло Фокін, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 27-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих

Священномученик Павло Фокін народився 1883 року. Його батько був священнослужителем, а мати була просфорницею. Окрім Павла, у сім’ї виховувалися ще два сини, які згодом стали священниками, і дві доньки: Євгенія та Віра.

Подібно до своїх братів, Павло Іванович обрав духовну путь. Він вступив до Пермської духовної семінарії. Провчившись протягом двох років, він одружився з донькою заможних міщан Таїсією Всеволодівною. Згодом у них народилося п’ятеро дітей: син Микола і доньки Лідія, Зінаїда, Ніна та Євгенія.

Звільнившись із семінарії, Павло Іванович 1900 року був висвячений в сан диякона. Протягом дванадцяти років він проходив служіння в Пермській єпархії. У березні 1912 року його перевели до Єкатерининського собору Єкатеринбурга, де він став служити на посаді псаломщика. У грудні того ж року отець Павло удостоївся висвячення в священницький сан і був призначений на служіння до Стрітенської церкви села Мурзинське Верхотурського повіту.

Протягом п’яти років тривало служіння отця Павла в цьому селі. За свої старанні труди батюшка «користувався довірою і любов’ю всієї громади». Разом з матінкою він виховував п’ятьох маленьких дітей.

Настав 1917 рік. Майже скрізь, де з’являлися червоногвардійські загони, проводилися арешти священнослужителів. Священника могли заарештувати вдома в колі сім’ї, на вулиці, в дорозі і навіть у церкві під час звершення богослужіння. Зазвичай висували звинувачення в «контрреволюційності», у прихильності до «кадетів» і «буржуїв», у виголошенні проповідей з осудом радянської влади тощо. Цього було достатньо для того, щоб віддати служителя Церкви на смерть з жорстокими муками.

Переслідування безпосередньо торкнулося і духовенства села Мурзинське. Зі всіх церковно- і священнослужителів села отець Павло був, мабуть, найдіяльнішим: виголошував проповіді, особисто розмовляв з парафіянами. Це було розцінено як антирадянська агітація. Під загрозою арешту і притягнення до суду Революційного трибуналу духовенству Стрітенської церкви було офіційно заборонено «будь-яку агітацію», а з отця Павла взяли таку підписку:

«1918 року, червня 8 дня, я, священник Павло Фокін, котрий нижче підписався, перебуваючи на службі духовного відомства при мурзинській Стрітенській церкві, цим обіцяю, що виступати з проповідями проти радянської влади ані з амвона, ані на зборах та спільних молитвах, ані у приватних розмовах не буду, а місцеву і державну владу визнаю як владу законну й будь-яких протидій її розпорядженням чинити не маю наміру».

Приблизно в той самий час у селі Мурзинське за пропозицією Обласної ради робітничих, селянських і солдатських депутатів було влаштовано військову колегію, членами якої стали «особи, які мають незавидну репутацію», як писала пізніше газета «Уральське життя». Цим «особам» було надано необмежені повноваження. «Усе ваше життя в наших руках, що хочемо, те й робимо», — казали вони односельцям. Для наведення «ладу» військова колегія час від часу стала викликати до села каральні загони.

Невдовзі в селі Мурзинське, як і скрізь по Уралу, почалася мобілізація до Червоної армії. Усе чоловіче населення села відмовилося вступати до її лав. Члени колегії донесли про цей інцидент у місто Нижній Тагіл, звідки відразу ж прибув каральний загін на чолі з комісаром Чугуновим. Після взяття з населення контрибуції розміром десять тисяч рублів Чугунов наказав заарештувати місцевого священника, отця Павла, а також сімнадцять чоловіків, які підлягали мобілізації. Усіх їх відправили до Алапаєвська. Тут у ніч на 9 вересня отець Павло був розстріляний більшовиками.

17 липня 2002 року священномученик Павло Фокін був прославлений в лику новомучеників і сповідників Церкви Руської.