Священномученик Володимир Соколов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 27-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Володимир народився 12 жовтня 1883 року в селі Александрово Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї священника Іоанна Георгійовича Соколова. У 1898 році Володимир закінчив Заіконоспаське духовне училище, а в 1904 році закінчив Московську духовну семінарію.

Упродовж багатьох років Володимир служив псаломщиком у Пименівській церкві, що в Сущеві в Москві. У 1924 році він був висвячений на священника до цієї церкви і служив тут до часу захоплення її обновленцями. За час служіння отець Володимир був возведений в сан протоієрея і нагороджений хрестом з прикрасами.

Після того, як храм був захоплений обновленцями, протоієрей Володимир був призначений священником до храму Петра і Павла, що біля Яузьких воріт, а 26 лютого 1937 року його перевели служити до храму Покрову Божої Матері на Лищиковій горі.

Парафіяни і священники Пименівської церкви не примирилися з захопленням храму обновленцями і стали клопотати перед владою про його повернення. 11 березня 1937 року перед церквою зібралися безліч православних, які вимагали її повернення, що було з роздратуванням зауважено владою. 20 квітня 1937 року отця Володимира заарештували й помістили до Бутирської в’язниці. Священника звинувачували в тому, що він спонукав вірян до виступу за повернення Пименівського храму. Отець Володимир під час слідства це заперечив.

В обвинувальному висновку, підписаному 26 травня 1937 року начальником Московського управління НКВС Радзивіловським, слідчі писали, що «у своїй повсякденній практичній контрреволюційній діяльності обвинувачений Соколов обробляв дітей шкільного віку в контрреволюційному церковному дусі, всіляко їх залякуючи. Влаштовував у церкві спеціальні молебні, приурочені до початку і закінчення навчального року, на які через батьків залучав велику кількість школярів. Окрім того, Соколов ходив по квартирах і таємно викладав школярам Закон Божий».

2 червня 1937 року Особлива Нарада при НКВС засудила отця Володимира на п’ять років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили етапом до Ухтинсько-Печорського виправно-трудового табору НКВС у місто Чіб’ю. Однак тут він пробув недовго, і його відправили далі на північ, до Воркутинського виправно-трудового табору, куди він прибув 22 червня 1937 року.

Протоієрей Володимир Соколов помер у Воркутинському таборі 9 вересня 1940 року в день святкування пам’яті преподобного Пимена Великого — престольне свято храму, де отець Володимир прослужив майже все своє життя. Священник похований у безвісній могилі в селищі Воркута.

У 2005 році священномученик Володимир був причислений до лику святих.