Преподобномученик Мефодій (Іванов), ігумен
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 27-й день / у четверту суботу після Пасхи — Собор новомучеників, які в Бутові постраждали (перехідне)
Преподобномученик Мефодій, в миру Микола Михайлович Іванов, народився 1899 року в місті Симбірську в сім’ї священника. Закінчив церковноприходську школу. Після закінчення духовного училища в місті Алатирі він вступив до Симбірської духовної семінарії, але закінчити її не встиг через державний переворот, що стався в країні в 1917 році. Завершував освіту Микола Михайлович вже в радянській школі.
З 1920 року Микола Михайлович став працювати викладачем у місті Саранську, а з 1921 року викладав у художньо-технічному училищі міста Пензи.
Того самого року він переїхав до Москви і став викладати в одній із вищих шкіл. Однак викладання в радянській школі за програмою, заснованою на безбожній ідеології, було несумісне з релігійними переконаннями глибоко віруючої людини. 1923 року він пішов зі школи і вступив послушником до Покровського монастиря у Москві, де того ж року був пострижений у мантію з ім’ям Мефодій і висвячений в сан ієродиякона. Тут він познайомився з єпископом Алатирським, вікарієм Симбірської єпархії Гурієм (Степановим). Колись він був настоятелем цього монастиря, а нині жив у ньому, тому що йому було заборонено виїзд із Москви. З владикою Гурієм отець Мефодій підтримував близькі стосунки протягом усього життя.
1925 року ієродиякон Мефодій був висвячений в сан ієромонаха. Чотири роки потому монастир було закрито, і ієромонах Мефодій перейшов служити до храму Єрусалимської ікони Божої Матері за Покровською заставою.
У 1929 році влада заарештувала його, звинувативши в контрреволюційній діяльності. На запитання слідчого про ставлення до радянської влади отець Мефодій відповів: «Я незадоволений радянською владою через закриття нею навчальних духовних закладів, заборону духовної літератури, закриття церков і взагалі суворе ставлення до духовенства і вірян».
Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила отця Мефодія на три роки заслання, яке його відправили відбувати до Пінезького району Архангельської області.
Повернувшись із заслання в 1933 році, він оселився в місті Каширі, оскільки в Москві йому жити заборонили. Звідти отець Мефодій переїхав до села Суково Каширського району, де став служити в храмі. Тут навколо нього зібралася невелика чернеча громада.
У 1936 році ієромонах Мефодій був возведений в сан ігумена.
Розпочинаючи нове нещадне гоніння, Сталін 3 липня 1937 року розпорядився, щоб глави областей протягом п’яти днів надали йому списки всіх, хто підлягає арешту і розстрілу «в порядку адміністративного проведення їхніх справ через трійки».
Одними із перших, хто підлягав знищенню, стали священнослужителі. 26 липня керівництво НКВС у Московській області надіслало розпорядження начальнику Каширського районного відділення НКВС, вимагаючи негайного арешту ігумена Мефодія. Причому передбачалося тільки в ході слідства довести його контрреволюційну діяльність, а також зв’язки «з антирадянським елементом з-поміж церковників» у Каширському районі та в Москві.
28 липня влада заарештувала отця Мефодія і стала допитувати про його знайомства. Отець Мефодій назвав черниць, з якими познайомився на засланні і які тепер прислуговували при храмі. Також він згадав про черницю, у якої він жив певний час, коли повернувся із заслання, і сказав, що знайомий з дияконом, котрий служив у Каширі. На запитання про те, чи вели вони антирадянські розмови, отець Мефодій відповів негативно.
Допити тривали протягом місяця. На останньому із них, 31 серпня, слідчий сказав:
— Ви викриваєтеся слідством у тому, що виявляли контрреволюційне вороже ставлення до керівників ВКП(б) і членів радянського уряду. Ви визнаєте себе в цьому винним?
— Ні, не визнаю, — відповів отець Мефодій.
— Ви визнаєте, що до останнього часу були терористично налаштовані?
— Ні, цього я також не визнаю.
8 вересня 1937 року трійка НКВС засудила отця Мефодія на розстріл, і його перевезли до Москви у в’язницю НКВС. Ігумен Мефодій (Іванов) був розстріляний 9 вересня 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.