28 вересня 2029

п’ятниця · 15 вересня ст. ст.

Сьогодні
Іосифа, єп. Алавердського
Іосифа, єп. Алавердського
Вмч. Никити
Вмч. Никити
Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського
Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського
Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти)
Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти)
Мч. Порфирія
Мч. Порфирія
Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана
Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана
Свт. Симеона, архієп. Солунського
Свт. Симеона, архієп. Солунського
Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера
Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера
Григорія Конокотіна
Григорія Конокотіна
Іоанна Яковлєва пресвітерів
Іоанна Яковлєва пресвітерів
прп. Ігнатія (Бірюкова) спов
прп. Ігнатія (Бірюкова) спов
сщмчч. Іоанна Бороздіна
сщмчч. Іоанна Бороздіна
Петра Петрикова
Петра Петрикова
Миколая Цвєткова диякона
Миколая Цвєткова диякона
мц. Людмили Петрової
мц. Людмили Петрової
Новоникитської ікони Божої Матері
Новоникитської ікони Божої Матері

Cедмиця 18-та після П’ятидесятниці · Глас 8 · Пісний день

Післясвято Воздвиження Хреста. Вмч. Никити (близько 372). Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського (III). Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти) (305–311). Мч. Порфирія (361). Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана (415). Свт. Іосифа, єп. Алавердського (570) (Груз.). Прп. Філофея пресвітера, у Малій Азії (Х). Свт. Симеона, архієп. Солунського (1429). Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера і прмц. Євдокії (Ткаченко) (1918); сщмчч. Андрія Ковальова, Григорія Конокотіна, Григорія Троїцького, Іоанна Яковлєва пресвітерів (1921); прп. Ігнатія (Бірюкова) спов. (1932); сщмчч. Іоанна Бороздіна, Якова Леоновича, Петра Петрикова, Миколая Скворцова пресвітерів і Миколая Цвєткова диякона, прмц. Марії (Рикової) і мц. Людмили Петрової (1937). Новоникитської ікони Божої Матері (372).

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолЕф. 6:18-24 (зач. 234)
ЄвангелієМф. 24:27-33,44-51 (зач. 100)

і за суботу

Апостол1Кор. 15:39-45 (зач. 162)
ЄвангелієМф. 19:3-12 (зач. 78)

Великомученику

Апостол2Тим. 2:1-10 (зач. 292)
ЄвангелієМф. 10:16-22 (зач. 36)

На вечірні вхід з кадилом, прокімен великий: «Бог наш на небеси…»

Тропарі та кондаки

Великомученику Никитіглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Ники́та/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Інший тропар, глас 4

Крест Христо́в, я́ко не́кое ору́жие усе́рдно восприи́м,/ и к боре́нию враго́в прите́кл еси́,/ и за Христа́ пострада́в,/ последи́ огне́м свяще́нную твою́ ду́шу Го́споду пре́дал еси́:/ отону́дуже и даро́в исцеле́ния/ от Него́ сподо́бился еси́ прия́ти,/ великому́чениче Ники́то./ Моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Пре́лести посе́к держа́ву стоя́нием твои́м,/ и побе́ды прии́м вене́ц во страда́льчествех твои́х,/ со А́нгелы сла́вне ра́дуешися,/ Ники́то тезоимени́те,// с ни́ми Христа́ Бо́га моля́ непреста́нно о всех нас.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:16-22)
«А хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця — і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.

По-перше, віру святу бережи і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.

По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.

По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.

По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.

По-п'яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.

По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.

По-сьоме, найбільше молись — і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.

Ще 1 думка

(Мф. 24:27-33,42-51)
«Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде» (Мф. 24:42). Якби це пам'яталося, не було б і грішників, а тим часом не пам'ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно так. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам'ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила. Хтось труну тримав у келії, хтось просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хтось тримав картинки смерті й суду, хтось ще якось. Не торкається душі смерть — вона й не пам'ятає її. Але в будь-якому разі не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут вирішення її долі на віки вічні. Чому ж цього-то вона не пам'ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі. То як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови. Така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!

(Мф. 19:3-12)
Господь каже, що шлюбний союз початково Сам Бог благословив і вклав закон цей у єство наше; про тих же, які хочуть не одружуватися, сказав: «Хто може вмістити, хай вмістить» (Мф. 19:12). Ясно, що хоча й визнав Він шлюб законом природним, але не таким необхідним і неминучим, щоб не було місця безшлюбності. І останню Він дозволяє, проте огороджує умовою, яка зближує її з законом єства.

Скопець від народження — безшлюбний за законом природним. Але й той, хто добровільно ставить себе в такий стан, у якому природний скопець перебуває за народженням без участі волі, стає на одній з ним лінії щодо природних потреб. Отже, відносно цього як перший, так і другий — природні безшлюбні. Чому ж вважають неприродним бути духовним скопцем, або добровільно безшлюбним? Тому, що не розуміють єства. У них тільки те й природне, що природне тілу, а що природне духові і що внаслідок дії його на тіло стає природним, того вони не хочуть вважати природним. І добре б це були люди всі із числа матеріалістів, а то ні: поговори з ними про що-небудь інше — резонно міркують.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter