Преподобномучениця Євдокія (Ткаченко), черниця

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 15-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномучениця Євдокія (Ткаченко) подвизалася в Іверсько-Серафимівському монастирі в місті Верному Семиріченської області. 1913 року єпископ Інокентій (Пустинський), який очолив єпархію, всупереч бажанню черниць і ієромонаха Серафима (Богословського), який опікувався ними духовно, поставив ігуменею монастиря доньку голови військового правління генерала Бакуревича, молоду рясофорну послушницю Таїсію. Він постриг її в чернецтво з ім’ям Євфросинія.

Вирісши в розпещеному середовищі, вона була вельми розпещена і сама потребувала суворого вихователя. Диявол, скориставшись помилкою архієрея, споро взявся за роботу з руйнування чернечого спільножительства. Відтоді в монастирі, який втратив досвідчене управління, почалися негаразди, і черниці стали залишати обитель.

Ієромонах Серафим жив у той час у скиту на горі Кизил-Жар поблизу міста Верного, і черниця Євдокія часто відвідувала його.

У 1918 році до влади в Семиріччі прийшли безбожники. Як і всюди, розпочалися страти й переслідування вірян.

Влітку того року черниця Євдокія прийшла до ієромонаха Серафима, який служив у цей час у скиту на горі Медео, щоб посповідатися і причаститися. Увечері того ж дня до Іверсько-Серафимівського монастиря з’явилися червоноармійці і зажадали, щоб черниці видали ігуменю Єфросинію, оскільки вона генеральська донька. Але черниці сховали її в коморі поміж мішків з борошном, і роздратовані червоноармійці замість ігумені вивели на розстріл монахинь Євдокію та Анімаїсу.

Поставивши черниць біля монастирської стіни, червоноармійці вистрілили. Куля влучила черниці Євдокії в голову і спотворила обличчя, а черниця Анімаїса була поранена в плече. Сестри підібрали її, і вона згодом оговталася від рани.

Подруга Євдокії черниця Феодора була так вражена розстрілом і тим, як куля спотворила обличчя її спільниці в таємницях, що захворіла від нервового потрясіння. Вона довго не могла забути закривавлене й спотворене обличчя. Преподобномучениця Євдокія тоді з’явилася їй уві сні і сказала: “Феодоро, що ти плачеш, чого боїшся? Не плач, ти ж бачиш, що я така сама, як була”. Після цього Феодора перестала бачити обличчя преподобномучениці спотвореним і зцілилася.