Священномученик Яків Леонович, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 15-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

До 1936 року керівники радянської держави з’ясували, що після вісімнадцяти років гонінь і терору щодо всього населення країни діяла й протистояла безбожництву тільки Православна Церква. Воно зберегла близько двадцяти п’яти тисяч храмів, мала тисячі священників-подвижників, сотні тисяч православних подвижників-мирян, які за жодних обставин не бажали зрікатися віри. На них не діяли і не могли зломити їхньої волі ті переслідування, яким піддавала їх влада. Відібрання майна, непосильні податки, голод, арешти, заслання, ув’язнення до таборів, де вони були приречені на каторжну працю, — все це тільки укріпляло їх у вірі. З ними розправитися можна було тільки вбивши їх. І 1937 року радянський уряд приступив до знищення всіх справжніх і уявних супротивників.

15 серпня 1937 року НКВС заарештував псаломщика в селі Єгор’є Бєльського району, який погодився підтвердити нав’язані йому слідчим свідчення про священника Якова Леоновича, старосту храму і голову ревізійної комісії в церковній раді.

3 вересня співробітник НКВС заарештував священника, старосту храму Георгія Григоровича Козлова і церковного сторожа Євдокима Ніловича Іванова.
Ніхто із заарештованих не визнав себе винним. Навпаки, дехто намагався довести слідству всю абсурдність висунутих їм звинувачень.

Священномученик Яків народився 23 жовтня 1876 року в селі Неєлово Сафонівського повіту Смоленської губернії в сім’ї вівтарника Тимофія Леоновича. Яків Тимофійович здобув освіту в духовній семінарії. Він був висвячений в сан священника і служив у храмі села Ніколо-Крем’яне Сафонівського повіту Смоленської губернії.

Під час гонінь початку тридцятих років його з дружиною Анною Іванівною заарештували за те, що, одержуючи від селян за звершення треб дрібну срібну і мідну монету, вони не віддавали її державі. Тим самим, як ішлося в обвинувальному висновку, вони сприяли нестачі розмінної монети, перешкоджаючи економічному розвитку радянської держави. Священник був засуджений на два роки ув’язнення у виправно-трудових таборах. Його дружину, з огляду на похилий вік (шістдесят років), засудили на один рік умовно з випробувальним строком три роки.

Після звільнення отець Яків став служити в храмі села Єгор’є Бєльського району Західної області, нині Тверська область. Восени 1937 року його знову заарештували й ув’язнили в Смоленській в’язниці. 10 вересня слідчий допитав його.

Через десять днів після допиту Трійка НКВС засудила священника і псаломщика на розстріл. Староста і сторож храму були засуджені на вісім років ув’язнення у виправно-трудових таборах, а голова ревізійної комісії був засуджений на десять років ув’язнення в них.

Священник Яків Леонович був розстріляний 28 вересня 1937 року о четвертій годині дня.

У 2000 році священномученик Яків був прославлений в лику святих.