Мучениця Людмила Петрова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 15-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Людмила Володимирівна Петрова народилася 26 лютого 1879 року в Ростові в сім’ї тюремного наглядача. Усе життя вона пропрацювала вчителькою рукоділля, а 1924 року вийшла на пенсію.

15 листопада 1930 року Людмилу Володимирівну заарештували і звинуватили в тому, що вона “член а-р (антирадянської — ред.) церковно-монархічної групи, підтримувала особисті зв’язки з ідеологами к-р (контрреволюційної — ред.) організації митрополитом Іосифом (Петровим) і архієпископом Євгенієм. Керувала нелегальним збором коштів на цілі групи і заслання”. 30 квітня 1931 року колегія ОДПУ СРСР засудила її на три роки заслання до Північного краю, після чого майбутню мученицю було переправлено в місто Котлас Архангельської області. Після закінчення строка заслання Людмила Володимирівна повернулася до Ростова.

У 1936 році вона була знову заарештована. Її звинувачували в тому, що вона листувалася з засланцем митрополитом Іосифом, надавала йому матеріальну допомогу. Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила мученицю на три роки заслання до Казахстану, де її утримували у виправно-трудовому таборі НКВС.

Перебуваючи в Казахстані, у місті Меркент, Людмила Володимирівна знову зазнала арешту у груповій справі “архієпископа Олексія (Орлова) та ін.”. Проти неї знову було висунуто обвинувачення, в якому основну роль відігравала “приналежність до контрреволюційної групи церковників у Південно-Казахстанській області”. На слідстві вона винною себе не визнала і заявила, що “антирадянською діяльністю не займалася”.

28 серпня 1937 року трійка при Управліні НКВС у Південно-Казахстанській області засудила Людмилу Володимирівну Петрову на найвищу міру покарання. 27 вересня 1937 року мучениця Людмила була розстріляна в Лисячій балці недалеко від міста Чимкента.