28 вересня 2028

четвер · 15 вересня ст. ст.

Сьогодні
Іосифа, єп. АлавердськогоВмч. Никити (близько 372)Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського (III)Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти) (305–311)Мч. Порфирія (361)Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана (415)Свт. Симеона, архієп. Солунського (1429)Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітераГригорія КонокотінаІоанна Яковлєва пресвітерів (1921)прп. Ігнатія (Бірюкова) спов. (1932)сщмчч. Іоанна БороздінаПетра ПетриковаМиколая Цвєткова дияконамц. Людмили Петрової (1937)Новоникитської ікони Божої Матері (372)

Cедмиця 17-та після П’ятидесятниці · Глас 7 · Посту немає

Післясвято Воздвиження Хреста. Вмч. Никити (близько 372). Знайдення мощей свт. Акакія спов., єп. Мелітинського (III). Мчч. Максима, Феодота, Аскліади (Аскліпіодоти) (305–311). Мч. Порфирія (361). Знайдення мощей первомч. архідиякона Стефана (415). Свт. Іосифа, єп. Алавердського (570) (Груз.). Прп. Філофея пресвітера, у Малій Азії (Х). Свт. Симеона, архієп. Солунського (1429). Сщмч. Іоанна Ільїнського пресвітера і прмц. Євдокії (Ткаченко) (1918); сщмчч. Андрія Ковальова, Григорія Конокотіна, Григорія Троїцького, Іоанна Яковлєва пресвітерів (1921); прп. Ігнатія (Бірюкова) спов. (1932); сщмчч. Іоанна Бороздіна, Якова Леоновича, Петра Петрикова, Миколая Скворцова пресвітерів і Миколая Цвєткова диякона, прмц. Марії (Рикової) і мц. Людмили Петрової (1937). Новоникитської ікони Божої Матері (372).

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолЕф. 4:14-19 (зач. 225)
ЄвангелієМк. 11:27-33 (зач. 52)

Великомученику

Апостол2Тим. 2:1-10 (зач. 292)
ЄвангелієМф. 10:16-22 (зач. 36)

На вечірні вхід з кадилом, прокімен великий: «Бог наш на небеси…»

Тропарі та кондаки

Великомученику Никитіглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Ники́та/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Інший тропар, глас 4

Крест Христо́в, я́ко не́кое ору́жие усе́рдно восприи́м,/ и к боре́нию враго́в прите́кл еси́,/ и за Христа́ пострада́в,/ последи́ огне́м свяще́нную твою́ ду́шу Го́споду пре́дал еси́:/ отону́дуже и даро́в исцеле́ния/ от Него́ сподо́бился еси́ прия́ти,/ великому́чениче Ники́то./ Моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Пре́лести посе́к держа́ву стоя́нием твои́м,/ и побе́ды прии́м вене́ц во страда́льчествех твои́х,/ со А́нгелы сла́вне ра́дуешися,/ Ники́то тезоимени́те,// с ни́ми Христа́ Бо́га моля́ непреста́нно о всех нас.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:16-22)
«А хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця — і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.

По-перше, віру святу бережи і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.

По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.

По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.

По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.

По-п'яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.

По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.

По-сьоме, найбільше молись — і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.

Ще 1 думка

(Мк. 11:27-33)
Спаситель доводить Своє небесне посланництво свідченням Іоанна Предтечі, — мовчать, бо нічого було сказати проти, а все невірують. Іншим разом ділами Своїми те саме доводив, — придумали виверт про «князя бісівського» (Мф. 9:34, 12:24, Лк. 11:15). Але коли цей виворот був виставлений цілковито недоречним, — теж замовкли, а все-таки не увірували. Так і завжди невіри не вірять, що їм не кажи та як переконливо не доводь істину: нічого не можуть сказати проти, а все не вірують. Сказати б: розум у них паралічем розбитий, та ж про інші предмети вони міркують тверезо. Лише коли про віру зайде мова, починають плутатися в поняттях і словах. Плутаються також, коли виставляють погляди свої на заміну положень віри, від Бога даних. Тут у них сумнів зводиться в таку опору, що твоя міцна скеля. Прослухайте всю їхню теорію — дитя розбере, що це сіть павутинна, а вони того не бачать. Незбагненне засліплення! Упертість невір можна ще пояснити небажанням вірити, але звідки саме небажання? І від чого воно бере в цьому випадку таку владу, що змушує людину розумну свідомо триматися нелогічного способу думок? Тут темрява — чи часом не від батька темряви вона?

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter