23 листопада 2024
субота · 10 листопада ст. ст.
Апп. від 70-ти Ераста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Куарта (Кварта) і Тертія (I). Колесування вмч. Георгія (303) (Груз.). Мч. Ореста лікаря (304). Сщмч. Милія, єп. Персидського, та двох учнів його (341). Прп. Феостирикта, що в Символах. Мч. Константина, кн. Грузинського (842). Прмч. Нифонта (Виблова) і мч. Олександра Медема (1931). Сщмчч. Прокопія (Титова), архієп. Херсонського, та Іоанна Скадовського пресвітера (1937). Сщмчч. Діонісія Щеголева і Петра Павлушкова пресвітерів (1937); сщмчч. Августина (Бєляєва), архієп. Калузького, і з ним Іоанна Сперанського пресвітера, прмчч. Іоанникія (Дмитрієва) і Серафима (Гущина), мчч. Олексія Горбачова, Аполлона Бабичева, Михаїла Ареф’єва (1937); сщмч. Бориса Семенова диякона, мч. Миколая Смирнова, мц. Анни Остроглазової (1930-ті); мцц. Ольги Маcленникової (1941) і Феоктисти Ченцової (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостоламглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Яви́ся днесь апо́стол честно́е торжество́,/ подаю́щее я́ве всем прегреше́ний оставле́ние,// соверша́ющим их па́мять.
Інший кондак, глас 2
Боже́ственным све́том ум озари́вше,/ вити́йская плете́ния му́дре разори́сте,/ и язы́ки вся улови́вше, апо́столи сла́внии,/ Влады́це приведо́сте,// Тро́ицу Боже́ственную сла́вити науча́юще.
Апостоламглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Яви́ся днесь апо́стол честно́е торжество́,/ подаю́щее я́ве всем прегреше́ний оставле́ние,// соверша́ющим их па́мять.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 9:37-43)
Після відходу з гори Преображення, Господь зцілює біснуватого юнака. Зціленню передував докір у невір'ї, як причині, через яку бідолашний не був зцілений учнями. Чиє б не було це невір'я - чи то батька, який привів сина, чи то присутніх, чи то народу, чи то, можливо, й апостолів, - видно тільки, що невір'я зачиняє двері милостивого заступництва Божого і допомоги, а віра відчиняє їх. Господь і сказав батькові: скільки можеш вірувати, на стільки й отримаєш. Віра не справа однієї думки і розуму, коли відноситься до особи, а обіймає все єство людини. Вона укладає взаємні зобов'язання того, хто вірує, і Того, Кому він вірує, хоч би вони не були виражені буквально. Хто вірує, той на того в усьому покладається і відмови собі від нього ні в чому не очікує; тому звертається до нього з нероздільною думкою, як до батька, іде до нього, як у свою скарбницю, в упевненості, що не повернеться без дару. Така налаштованість схиляє без слів і того, до кого вона спрямована. Так буває між людьми. Але в істинному вигляді є сила налаштованостей, коли вони звернені до Господа, всемогутнього, всезнаючого, що бажає подати нам усяке благо, і істинно віруючий ніколи не буває розчарованим у своїх очікуваннях. Якщо ми чогось не маємо і, просячи того, не отримуємо, то це тому, що немає у нас належної віри. Насамперед треба знайти й оселити в серці повну віру в Господа, знайти й вимолити її в Нього, бо й вона не від нас, а Божий дар (Еф.2:8). Батько юнака на вимогу вірувати молився: "Вірую, Господи, допоможи моєму невір'ю" (Мк.9:24). Вірував слабо, вагаючись, і молився про зміцнення віри. А хто похвалиться досконалістю віри і кому, відповідно, не потрібно молитися: "допоможи, Господи, моєму невір'ю?". Коли б віра була в силі в нас, то і думки були б чисті, і почуття святі, і справи богоугодні. Тоді Господь слухав би нас, як батько дітей; і що не спало б нам на серце, - а спасти могло б при цьому тільки одне приємне Господу, - все те отримували б ми без відмови і відстрочки.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter


_thumb.jpg)







