Преподобномученик Серафим (Гущин), ієромонах
Місяця листопада на 10-й день
Преподобномученик Серафим народився 22 грудня 1872 року в селі Нагулино Балахнінського повіту Нижньогородської губернії в сім’ї дрібного волзького судновласника Григорія Гущина. У Хрещенні він був названий Стефаном. Здобувши початкову освіту у приватного вчителя, Стефан 1888 року влаштувався конторником на залізницю в Нижньому Новгороді. 1893 року він був призваний до армії і служив у званні унтер-офіцера. Після закінчення строк служби він повернувся на колишнє місце роботи: до залізничної контори в Нижньому Новгороді.
1908 року Стефан Григорович залишив мирську службу і вступив трудником до Оптиної пустині. 29 жовтня 1911 року його було прийнято до братії як послушника. 24 травня 1915 року послушник Стефан був пострижений у чернецтво з ім’ям Серафим і деякий час проходив послух синодичного.
Настав час гонінь на Православну Церкву від безбожної влади, і почалося поступове закриття Оптиної та арешти серед її насельників. 1921 року чернець Серафим був висвячений на ієродиякона і став служити разом з ієромонахом Никоном (Бєляєвим) у Казанському храмі, залишеному владою ченцям для богослужінь.
1923 року задля збереження обителі і чернечого способу життяі із ченців та послушників було влаштовано артіль. Але владою було оскаржено законність релігійно-трудової форми існування за радянської влади. Того ж року артіль було закрито, а її майно передано музею, при якому було дозволено залишитися лише невеликій кількості братії. Настоятель Оптиної пустині архімандрит Ісаакій (Бобраков) благословив тут залишитися служити ієромонаху Никону та ієродиякону Серафиму.
У червні 1924 року храм закрили. Братія перебралася жити до Козельська, де ще залишався для богослужінь міський собор. Того ж року ієродиякон Серафим був висвячений на ієромонаха і став служити в храмі в місті Лихвин Черепетського району. З 1 січня 1937 року він служив у храмі Покрова Божої Матері в селі Покровському Перемишльського району Калузької області.
Настав останній період життя смиренного ченця, який переходив із храму до храму в міру їхнього закриття та знищення. За два десятиліття гонінь шлях християнського спасіння став твердим і певним: неможливість змінити щось у зовнішньому житті зосереджувала людину на церковному служінні і спасінні душі.
Ієромонаха Серафима було заарештовано 7 листопада 1937 року, в день двадцятої річниці захоплення влади безбожниками. Його ув’язнили до однієї із в’язниць у Черепетському районі. Ієромонаха Серафима допитали одразу в день арешту, 7 листопада. Його звинуватили у терористичних висловлюванні проти комуністів і контрреволюційній агітації проти виборів до Верховної ради. Отець Серафим винним себе не визнав.
11 листопада 1937 року матеріали слідства було розглянуто начальником Перемишльського районного відділу НКВС і передано на рішення трійки НКВС. 19 листопада 1937 року трійка засудила отця Серафима на розстріл. Ієромонах Серафим (Гущин) 23 листопада 1937 року, того ж дня, що і керуючий Калузькою єпархією архієпископ Августин (Бєляєв) і архімандрит Оптиної пустині Іоанникій (Дмитрієв). Так само як і вони, преподобномученик Серафим був похований у спільній безвісній могилі.