Преподобномученик Іоанникій (Дмитрієв), архімандрит
Місяця листопада на 10-й день
Преподобномученик Іоанникій, у миру Іван Олексійович Дмитрієв, народився в 1875 році в селі Заводські Хутори Тульської губернії в сім’ї селянина. Іван ріс з дитинства благочестивим, а в юності майже щодня відвідував церкву і читав багато духовних книг.
1903 року Іван приїхав до Оптиної пустині. Два тижні він жив у ній і спілкувався з настоятелем. Той,, побачивши високий духовний настрій благочестивого юнака, прийняв його до обителі послушником.
Спочатку він ніс послух кравця в скиту. Тут 27 листопада 1911 року преподобний Варсонофій, старець Оптинський, постриг Івана в чернецтво з ім’ям Іоанникій.
16 листопада 1914 року скитський пономар отець Іоанникій був висвячений у сан ієродиякона. З 1917 року він був економом в архієрейському домі у єпископа Калузького Феофана (Тулякова). 1918 року ієродиякон Іоанникій був мобілізований до тилового ополчення і прослужив тут два роки.
1921 року єпископ Феофан висвятив його в сан ієромонаха і направив служити до села Сухіничі неподалік Калуги. У 1927 році єпископа Феофана було переведено на іншу кафедру. Призначений замість нього єпископ Стефан (Виноградов) 1928 року возвів ієромонаха Іоанникія в сан ігумена і призначив настоятелем Георгіївського монастиря у місті Мещовську.
1929 року монастир закрили, а на його місці було влаштовано комуну «Іскра». Отця Іоанникія після закриття монастиря призначили настоятелем мещовського собору. Ченці закритої обителі утворили навколо собору подобу монастирської громади з уставними службами. Вони жили тепер на приватних квартирах, але всі суворо виконували устав.
У жовтні 1932 року влада заарештувала в місті Мещовську дев’ятнадцять осіб, з них одинадцять ченців та черниць. Ігумена Іоанникія заарештували 31 жовтня і ув’язнили в місті Брянськ. Слідчі, зібравши проти ігумена Іоанникія показання «свідків», їх йому зачитали. Вислухавши, отець Іоанникій відповів: «Вказані мені нібито конкретні випадки моєї контрреволюційної діяльності категорично заперечую і заявляю, що я ніде й ніколи не говорив проти тих чи інших заходів радянської влади. З боку заарештованих зі мною я також жодного разу не чув чогось проти заходів радянської влади».
15 березня 1933 року трійка ОДПУ засудила ігумена Іоанникія на п’ятирічне заслання до Північного краю. Після повернення він був возведений в сан архімандрита і направлений служити до Миколо-Козинського храму в місті Калузі.
Восени 1937 року влада заарештувала архімандрита Іоанникія разом з архієпископом Августином (Бєляєвим) і групою духовенства Калуги. 28 жовтня відбувся допит священника.
– Вас заарештовано за активну контрреволюційну діяльність. Слідство пропонує вам із цього питання дати відверті свідчення, – зажадав слідчий.
– Я серед духовенства і вірян неодноразово висловлював невдоволення радянською владою, звинувачуючи її в тому, що внаслідок її політики на весь Радянський Союз на вимогу радянської громадськості закрилися церкви. Окрім цього, я говорив про те, що радянська влада несправедливо проводить репресії щодо колишніх людей… і духовенства, – висловив отець Іоанникій свою думку, але відмовився визнавати себе винним у контрреволюційній діяльності та обмовляти інших.
19 листопада 1937 року трійка НКВС засудила архімандрита Іоанникія (Дмитрієва) на розстріл. Преподобномученик Іоанникій був розстріляний 23 листопада 1937 року і похований у спільній невідомій могилі.