...

Священномученик Борис Семенов, диякон

Місяця листопада на 10-й день

Священномученик Борис народився 1900 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї наборщика друкарні журналу «Нива» Олександра Семенова. До 1916 року Борис навчався в шостій технічній школі при фабриці «Держзнак», а потім до 1920 року працював на цій фабриці робітником. 1920 року вона була евакуйована до Москви, куди переїхала і вся родина Семенових.

До 1922 року Борис працював конторником, а потім у зв’язку з масовим скороченням робітників був звільнений. Він вступив до садово-городнього технікуму. У цей час священномученик став допомагати в храмі Архангела Михаїла на Пироговській вулиці як вівтарник. Тут він познайомився з єпископом Августином і став його келійником та іподияконом.

Коли владика був висланий до Середньої Азії, Борис поїхав за ним у місто Педжикент. Він працював тут у фруктових садах і допомагав єпископу під час богослужіння. Після того як єпископ Августин отримав призначення на кафедру в Сизрань, він виїхав до нього і допомагав під час богослужінь як іподиякон. Окрім того, він виконував різні церковні доручення. У грудні 1930 року преосвященний Августин висвятив Бориса в сан диякона.

Заарештований разом із владикою, він так відповів на запитання слідчого: «На мої переконання, нині з боку радянської влади йде утиск служителів релігійного культу. Це переконання у мене склалося тому, що духовенство обкладають непосильними податками, які воно виконати не може… На політичні теми мені з єпископом Августином розмовляти не доводилося, і я не можу сказати про його погляди на той чи інший захід. Особисто мій погляд на кампанію з колективізації селянських господарств такий: колективізація для православного християнина прийнятна лише в тому разі, якщо вона не буде спрямована на шкоду його релігійним переконанням, тобто якщо колективізація не переслідуватиме цілей пригноблення релігії».

28 жовтня 1931 року Особлива нарада при Колегії ОГПУ засудила єпископа Августина і диякона Бориса на три роки ув’язнення до концтабору. Преосвященний Августин був відправлений до концтабору недалеко від станції Лодейне Поле Ленінградської області. Його послушник, диякон Борис, був відправлений до іншого концтабору, також неподалік станції Лодейне Поле. Він помер в ув’язненні.