...

Священномученик Петро Павлушков, пресвітер

Місяця листопада на 10-й день

Протоієрей, надвірний радник Петро Іванович Павлушков народився 1865 року в місті Володимирі в сім’ї священника. 1892 року він закінчив Київську духовну академію зі званням кандидата богослов’я і був призначений до Тульської духовної семінарії. У ній з 26 лютого 1893 року він став викладати Святе Письмо і психологію.

Надвірний радник Петро Іванович Павлушков був кавалером орденів святої Анни третього ступеня і святого Станіслава другого та третього ступенів. Цей видний чиновник був одружений і мав п’ять дітей.

30 вересня 1917 року Петра Івановича було призначено ректором Тульської духовної семінарії. Після революційних подій 1917 року приміщення духовних навчальних закладів було конфісковано. Було конфісковано і приміщення Тульської семінарії, її закрили на початку 1918 року. Після цього протягом двох років Петро Іванович викладав в одній із шкіл Тули.

2 лютого 1921 року єпископом Тульським Ювеналієм Петро Павлушков був висвячений у сан ієрея і призначений настоятелем церкви дванадцяти апостолів. Відтоді і до мученицької кончини він був настоятелем храму.

У розпал компанії з вилучення церковних цінностей, 26 березня 1926 року, протоієрей Петро Павлушков був заарештований. В обвинувальному висновку ідеться про те, що він «звинувачується в антирадянській агітації, яку проводив під час читанні проповідей з амвона, так, наприклад: “Якщо ми не підтримуватимемо Радянську владу, то від цього не постраждаємо, а якщо не підтримуватимемо закон Біблії, то будемо покарані на тому світі…”»

У вироку загально-кримінального відділу Тульського ревтрибуналу від 10 квітня 1922 року зазначено: “розглянувши справу за звинуваченням священника Павлушкова Петра Івановича в антирадянській агітації та приховуванні церковних цінностей, ухвалив … ув’язнити до виправно-трудового будинку строком на три роки …”
За амністією ВЦВК строк ув’язнення отцю Петру було скорочено наполовину, і за рік та 8 місяців його було звільнено. На той час “обновленське” Тульське єпархіальне управління призначило нового священника до храму дванадцяти апостолів. Але парафіяни, які були раді визволенню свого улюбленого пастиря, вигнали обновленця. Так ще одна парафія міста Тули повернулася в лоно Православної Церкви. Більше ніколи у стінах храму дванадцяти апостолів не лунала єресь.

9 вересня 1937 року протоієрея Петро Іванович Павлушков знову було заарештовано. Йому висунули звичне обвинувачення: «У м. Тулі при церкві дванадцяти апостолів існувало контрреволюційне церковне угруповання, яке очолював настоятель зазначеної церкви Павлушков Петро Іванович з вищою академічною освітою. Група ставила собі завдання об’єднання вірян навколо церкви для боротьби з Радянською владою. З цією метою учасники групи розгорнули контрреволюційну діяльність, вони відкрито виступали проти заходів Радвлади і пропагували фашизм».

19 листопада 1937 року отцю Петру було винесено смертний вирок. Він був розстріляний у Тєсницькому лісі 23 листопада 1937 року.