15 грудня 2028
п’ятниця · 2 грудня ст. ст.
Прор. від 12-ти Авакума (VII ст. до Р. Х.). Мц. Миропії (близько 251). Прпп. Іоанна, Іраклемона, Андрія та Феофіла (IV). Прп. Ісе (Ієссея), єп. Цілканського (VI) (Груз.). Прпп. Афанасія, затворника Печерського, в Ближніх печерах (близько 1176), та іншого Афанасія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. Стефана Уроша, царя Сербського (1367). Сщмч. Матфея Александрова пресвітера (1921); сщмч. Димитрія Благовєщенського пресвітера і прп. Віри Графової спов. (1932); сщмч. Олексія (Бєльковського), архієп. Великоустюзького, сщмчч. Константина Некрасова, Миколая Заболотського, Сергія Кудрявцева, Володимира Проферансова, Іоанна Державіна, Феодора Алексинського, Миколая Виноградського, Іоанна Дніпровського, Миколая Сафонова, Павла Понятського і Сергія Феліцина пресвітерів, прмчч. Данакта (Калашникова), Косми (Магди), прмцц. Маргарити (Закачуріної), Тамари (Проворкіної), Антоніни (Степанової) і Марії Журавльової, мц. Матрони Конюхової (1937); прмц. Марії (Цейтлін) (1938); мч. Бориса Успенського (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Авакумуглас 2
Тропар, глас 2
Проро́ка Твоего́ Авваку́ма па́мять, Го́споди, пра́зднующе,/ тем Тя мо́лим:// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Возгласи́вый вселе́нней от ю́га прише́ствие Бо́жие от Де́вы, Авваку́ме богоглаго́ливе,/ и на Боже́ственней стра́жи предстоя́нием/ слы́шания от светоно́сна а́нгела/ Христо́во Воскресе́ние возвести́л еси́ ми́ру,/ сего́ ра́ди ве́село зове́м ти:// ра́дуйся, проро́ков све́тлая добро́то.
Преподобному Афанасію, в Ближніх печерахглас 3
Тропар, глас 3
Блаже́нство пла́чущих получи́ти жела́я,/день и нощь непреста́нно пла́кал еси́,/ име́я во уме́ час Су́дный,/ тем по кончи́не твое́й обре́л еси́ утеше́ние на Небеси́,/ преподо́бне Афана́сие./ Пода́ждь и нам пла́катися зде грехо́в на́ших вы́ну,/ я́ко да пла́ча безконе́чнаго избы́вше,// та́мо прии́мем ве́чное утеше́ние.
Кондак, глас 5
Я́ко безсме́ртия тезоимени́т,/ по уме́ртвии свое́м воста́л еси́ жив,/ показу́я же, я́ко зело́ лю́та есть смерть, пла́кался еси́ го́рько./ Ны́не обре́тши неконча́емую ра́дость,// моли́ся о нас, я́ко да пла́ча ве́чнаго избу́дем.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 20:19-26)
"Кесареве — кесареві, а Боже — Богові" (Лк. 20:25); кожному, значить, своє. У наш час замість "кесареве" поставити треба "житейське", і сказати: житейське своєю чергою, а Боже — своєю. А то всі кинулися на одне житейське, Боже ж залишають позаду. Тому воно стоїть не тільки не на своєму місці, тобто, не на першому плані, як слід, але зовсім забувається. Наслідком цього забуття, ніби не навмисного, є затьмарення його у свідомості; а потім стає незрозумілим і його зміст, і його засади. Звідси слабкість переконання і хиткість віри; і потім відчуження від неї і вплив усіляких вітрів вчення. Цей шлях проходить кожен окремо, коли починає не дбати про Боже; цей же шлях проходить і суспільство, коли воно у своїх порядках починає не звертати уваги на те, чого вимагає від нього Бог. Коли Боже відставлено на задній план, тоді в суспільстві починає запроваджуватися емансипація від Божественних вимог, — у розумовому, моральному й естетичному відношеннях, і секуляризація (служіння духу часу) політики, звичаїв, розваг, а потім виховання і всіх установ. Нині про те, що Боже, — не думають, не кажуть, не пишуть і навіть у думці не мають ні при яких починаннях. Чи дивно, що за такого настрою вчення, супротивні вірі, знаходять доступ у суспільство і що суспільство схиляється до повального безвір'я?
Ще 1 думка
(Лк. 12:32-40)
"Нехай будуть стегна ваші підперезані, а світильники палаючі" (Лк. 12:35). Треба бути готовим на всякий час: не знати коли прийде Господь або для останнього суду, або для взяття тебе звідси, що для тебе все одно. Смерть усе вирішує; за нею підсумок життя; і що здобудеш, тим і задовольняйся всю вічність. Добре здобув — блага доля твоя; зле — зла. Це так вірно, як вірно те, що ти існуєш. І вирішитися все це може в цю саму хвилину, ось у цю саму, в яку ти читаєш ці рядки, і потім — усьому кінець: накладеться печать на твоє буття, якої ніхто вже зняти не зможе. Є про що подумати!.. Але надивуватися не можна, як мало про це думають. Що за загадка діється над нами! Усі ми знаємо, що ось-ось смерть, що уникнути її не можна, а тим часом зовсім майже ніхто про неї не думає; а вона прийде раптово і схопить. І то ще... коли навіть схоплює смертна хвороба, все не думається, що кінець прийшов. Нехай вирішать це психологи з наукового боку; з морального ж не можна не бачити тут незрозумілого самообману, чужого тільки тим, хто уважно ставиться до себе.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter














