25 листопада 2028

субота · 12 листопада ст. ст.

Сьогодні

Cедмиця 25-та після П’ятидесятниці · Глас 7 · Посту немає

Свт. Іоанна Милостивого, патр. Александрійського (620). Прп. Нила посника (V). Прор. Ахії (960 р. до Р. Х.). Блж. Іоанна Власатого, Ростовського (1580). Прп. Нила Мироточивого, Афонського (XVI). Свт. Сильвестра (Малеванського), єп. Канівського (1908). Сщмч. Олександра Адріанова пресвітера (1918). Сщмчч. Константина Успенського, Володимира Красновського, Олександра Архангельського, Матфея Алоїна, Димитрія Розанова пресвітерів (1937). Сщмч. Олександра Глаголєва пресвітера, Київського (1937). Ікони Божої Матері «Милостива».

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолГал. 1:3-10 (зач. 199)
ЄвангелієЛк. 9:37-43 (зач. 46)

Святителю

АпостолЄвр. 4:14-5:6 (зач. 311)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Святителю Іоанну Милостивомуглас 8

Тропар, глас 8

В терпе́нии твое́м стяжа́л еси́ мзду́ твою́, о́тче преподо́бне,/ в моли́твах непреста́нно терпе́вый,/ ни́щия возлюби́вый и сия́ удовли́вый,/ но моли́ся Христу́ Бо́гу, Иоа́нне ми́лостиве, блаже́нне,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Бога́тство твое́ расточи́л еси́ убо́гим,/ и Небе́сное бога́тство ны́не восприя́л еси́,/ Иоа́нне всему́дре:/ сего́ ра́ди вси́ тя почита́ем,/ соверша́юще па́мять твою́,// ми́лостыни о тезоимени́те!

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 9:37-43)
Після відходу з гори Преображення, Господь зцілює біснуватого юнака. Зціленню передував докір у невір'ї, як причині, через яку бідолашний не був зцілений учнями. Чиє б не було це невір'я - чи то батька, який привів сина, чи то присутніх, чи то народу, чи то, можливо, й апостолів, - видно тільки, що невір'я зачиняє двері милостивого заступництва Божого і допомоги, а віра відчиняє їх. Господь і сказав батькові: скільки можеш вірувати, на стільки й отримаєш. Віра не справа однієї думки і розуму, коли відноситься до особи, а обіймає все єство людини. Вона укладає взаємні зобов'язання того, хто вірує, і Того, Кому він вірує, хоч би вони не були виражені буквально. Хто вірує, той на того в усьому покладається і відмови собі від нього ні в чому не очікує; тому звертається до нього з нероздільною думкою, як до батька, іде до нього, як у свою скарбницю, в упевненості, що не повернеться без дару. Така налаштованість схиляє без слів і того, до кого вона спрямована. Так буває між людьми. Але в істинному вигляді є сила налаштованостей, коли вони звернені до Господа, всемогутнього, всезнаючого, що бажає подати нам усяке благо, і істинно віруючий ніколи не буває розчарованим у своїх очікуваннях. Якщо ми чогось не маємо і, просячи того, не отримуємо, то це тому, що немає у нас належної віри. Насамперед треба знайти й оселити в серці повну віру в Господа, знайти й вимолити її в Нього, бо й вона не від нас, а Божий дар (Еф.2:8). Батько юнака на вимогу вірувати молився: "Вірую, Господи, допоможи моєму невір'ю" (Мк.9:24). Вірував слабо, вагаючись, і молився про зміцнення віри. А хто похвалиться досконалістю віри і кому, відповідно, не потрібно молитися: "допоможи, Господи, моєму невір'ю?". Коли б віра була в силі в нас, то і думки були б чисті, і почуття святі, і справи богоугодні. Тоді Господь слухав би нас, як батько дітей; і що не спало б нам на серце, - а спасти могло б при цьому тільки одне приємне Господу, - все те отримували б ми без відмови і відстрочки.

Ще 1 думка

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter