Священномученик Олександр Глаголєв, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 26-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Олександр Глаголєв народився 14 лютого 1872 року в селі Покровське Одоєвського повіту Тульської губернії в сім’ї православного священника Олександра Васильовича Глаголєва.
Початкову освіту він здобув у Бєльовському духовному училищі, потім навчався у Тульській духовній семінарії і Київській духовній академії (1894–1898 рр.). Під час навчання в Академії Олександр незмінно був найкращим студентом. Після закінчення IV курсу він захистив кандидатську дисертацію і був удостоєний ступеня кандидата богослов’я.
Влітку 1899 року Глаголєв одружився на дівиці дворянського походження Зінаїді, дочці Петра Слєсаревського, який працював помічником бібліотекаря Академії. У шлюбі у Глаголєвих народилися троє дітей.
4 травня 1903 року митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький) висвятив Олександра Глаголєва в сан священника. Згідно з архієрейською резолюцією він був призначений до Києво-Щекавицької кладовищенської церкви. Але вже 1 червня отець Олександр став настоятелем храму Миколи Доброго, що на Подолі.
1899 року священник Олександр Глаголєв був призначений викладачем біблійної археології та івриту. Через рік він був удостоєний ступеня магістра богослов’я і звання доцента за фундаментальну наукову працю: «Ветхозаветное Библейское учение об Ангелах: опыт библейско-богословского исследования». 1910 року отець Олександр був переведений на кафедру Старого Завіту, в останні роки існування Академії викладав гомілетику.
У 1923 році після арешту єпископа Василія (Богдашевського) протоієрей Олександр Глаголєв тимчасово виконував обов’язки ректора Академії. Після закриття КДА отець Олександр продовжував приватне викладання богословських дисциплін і рецензував наукові праці студентів.
Протоієрей Олександр Глаголєв був видатним богословом свого часу. Він знав вісімнадцять стародавніх і нових мов, брав участь у виданні «Православної богословської енциклопедії», публікував статті в церковних періодичних виданнях. Отець Олександр був одним із авторів «Толковой Библии» професора Олександра Павловича Лопухіна, склавши повні та часткові коментарі на тринадцять книг Старого Завіту і новозавітні соборні послання. Науково-богословська спадщина протоієрея Олександра складається із понад ста тридцяти публікацій різного обсягу і характеру дослідження.
З 1903 року він був настоятелем храми Миколи Доброго на Подолі. Отець Олександр весь час проводив у храмі, щодня звершував богослужіння, у визначені дні чергував у храмі та звершував треби. Сучасникам він запам’ятався як пастир добрий. Саме таким він і був від природи та за своїм християнським світоглядом, його любов до людей була безмежною.
Кияни добре знали про великі благодіяння отця Олександра. Усі нужденні, які зверталися до цього священника, отримували від нього духовну і матеріальну допомогу. Відвідування хворих, немічних від старості людей, втішання скорботних і тих, хто зневірився, хто перебував у відчаї, — опіка таких людей була його життям. Професор Федір Іванович Міщенко розповідав про те, як отець Олександр врятував молоду дівчину від самогубства. Він спас її від непоправного гріха виключно своєю увагою і ласкою.
Вперше отець Олександр був заарештований 1931 року. Він потрапив під каральні акції ДПУ УРСР, спрямовані проти так званої «Істинно-Православної Церкви» (тобто руху «іосифлян»). Отець Олександр був звинувачений у приналежності до цієї організації, але через п’ять місяців «з’ясування обставин» його випустили на волю.
1934 року храм Миколи Доброго був закритий, а два роки потому був зруйнований. Отець Олександр перейшов служити до Набережно-Микільського храму, який на той час був одним із дванадцяти діючих храмів Києва.
20 жовтня 1937 року протоієрей Олександр Глаголєв був заарештований вдруге. Тридцять шість днів його утримували в Лук’янівській в’язниці. Він проходив в одній справі разом зі священномучеником Константином (Дьяковим), митрополитом Київським.
Отець Олександр помер 25 листопада 1937 року під час слідства. Як згадував потім співкамерник, отця Олександра допитували вісімнадцять разів. На той час священнику було шістдесят п’ять років.
Усі дізнання супроводжувалися фізичними катуваннями і знущанням. Офіційна причина смерті протоієрея Олександра Глаголєва зафіксована в акті чергового в’язниці Плесецького і лікаря Фастовського: «В 3 часа ночи в терапевтическом отделении больницы умер заключенный Глаголев Александр Александрович, от уросепсиса и недостаточности сердца».
Тіла померлих в’язнів нікому не видавали. Їх вивозили на вантажівках і скидали в одну велику яму на Лук’янівському кладовищі. Найімовірніше, отець Олександр був похований у такій братській могилі. Нині на тому місці встановлено пам’ятник, а саме хрест з аналоєм, і викарбовано вірш із Євангелія: «Блаженні гнані за правду» (Мф. 5:10).
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь, глас 4
Дивнаго воспевающее Александра священномученика, во умилении тому зовем: молитвами твоими, всечудне, сохрани от всякаго зла землю нашу и избави от бед и скорбей люди твоя, память твою священнолепне совершающия.
Кондак, глас 4
Благодатию облеченный сана пресвитерскаго, служитель всеизрядный был еси Церкви Христовыя и кровию своею ризы души убеливше, священнострадалец явился еси, премудре, темже, память твою воспевающе, зовем: предстательством твоим во Православии ны утверди, Александре всечестне.
Тропaрь, глaсъ д7:
Ди1внаго воспэвaющее ґлеxaндра сщ7енномч7ника, во u3милeніи томY зовeмъ: мlтвами твои1ми, всечyдне, сохрани2 t всsкагw ѕла2 зeмлю нaшу и3 и3збaви t бёдъ и3 скорбeй лю1ди тво‰, пaмzть твою2 сщ7еннолёпнэ совершaющыz.
Кондaкъ, глaсъ д7:
Бл7годaтію њблечeнный сaна пресвЂтерскагw, служи1тель всеизрsдный бы1лъ є3си2цр7кви хрcт0выz и3 кр0вію своeю ри6зы души2 ўбэли1вше, сщ7еннострадaлецъ я3ви1лсz є3си2, премyдре, тёмже, пaмzть твою2 воспэвaюще, зовeмъ: предстaтельствомъ твои1мъ во правослaвіи ны2 u3тверди2, ґлеxaндре всечeстне.
Ще в розробці