Преподобний Нил Мироточивий, Афонський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 7-й день — знайдення мощей / листопада на 25-й день / у Неділю другу після Пʼятидесятниці — усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне)
Преподобний Нил народився у сімʼї благочестивих християн у містечку Айос Петрос у районі Кінурія на півострові Пелопоннес. Він рано осиротів і виховувався у свого дядька, ієромонаха Макарія. 1601 року дядько з племінником пішли жити в монастир Успіння Божої Матері в Малеві. Там юнак прийняв чернецтво, а потім і священний сан — спершу дияконський, а потім ієрейський. Дядько та племінник прагнули більш відокремленого життя, і тому у 1615 році вирушили на Святу Гору Афон. Там вони оселилися в дикому місці, яке також називалося Айос Петрос, оскільки тут свого часу жив преподобний Петро Афонський. Зараз на цьому місці стоїть скит Кавсокалівії.
Вони викупили у Великої Лаври відповідну ділянку землі у безлюдному місці, всього за одну золоту монету. Очистивши його від рослинності, збудували келію та невелику церкву на честь Божої Матері, преподобного Петра та преподобного Афанасія (Афонських). Обидва були вправними іконописцями, самі й розписали та прикрасили храм на ті гроші, що привезли із собою.
Коли келія була готова, отець Макарій спочив, залишивши племіннику церкву, землю та житло. Проте отець Нил прагнув більшого усамітнення, тому знайшов собі печеру в скелі у тому місці, де люди майже ніколи не зʼявлялися. Крім того, забратися до цієї печери майже прямовисною скелею було неймовірно важко. Отець Нил спустився туди по скелі за допомогою одного ченця і почав жити там сам, у пості та молитві. У своїй оселі він спорудив вівтар на честь Стрітення Господнього. Він поклав поруч з собою заповіт, згідно з яким його тіло не повинно було покидати цих місць, і братія помістила його в печерці в тій самій скелі, трохи нижче за його власну, та запечатала печеру, попередньо написавши застереження тому, кому б захотілося перенести звідти його святі мощі.
Преподобний Нил за життя уникав людської слави, тому Господь прославив його після смерті. Незабаром після кончини його тіло, від юності присвячене Богу й освячене постом, молитвою і покаяним плачем, почало видавати запашне миро. Миро виливалося крізь невеликий отвір у запечатаній гробниці в такій кількості, що не лише витікало із печери, а й пливло вниз скелею. Невдовзі весь православний Схід дізнався про це диво, і до святині почали зʼїжджатися прочани. Вони припливали на човнах, щоб зібрати зі скелі трохи дорогоцінної речовини, що витікало із мощей святого. Десятки років християни отримували це миро немов із правиці Самого Христа та зцілювалися від тілесних і духовних недуг. Місце, де миро струмувало зі скелі, почали називати «Каравостасіон» («зупинка човнів»). Це було те місце, де корабель, яким плив преподобний Петро Афонський, зупинився і не міг продовжувати шлях, поки преподобний Петро зійшов на берег. Через миро, яке виливалося у величезній кількості, преподобного Нила називають «Мироточивим».
Після смерті преподобного Нила двоє ченців (котрі, імовірно, нічого не знали про заповіт з забороною переносити його тіло) прийшли до печери з кирками. Вони почали довбати скелю, намагаючись знайти мощі праведника. Раптом зверху зі скелі впав валун і, зачепивши одного з ченців, зламав йому ступню. Скеля була занадто крута, і він не зміг би піднятися нею з таким ушкодженням. Другий брат подався просити у когось мула, щоб витягнути товариша нагору. Коли він пішов, перед постраждалим раптово явився преподобний Нил у одязі простого ченця і запитав, що сталося і що він тут робить. Інок усе йому пояснив, і святий сказав з докором: «Нещасний! Як же ти затіяв таку небезпечну справу без благословення цього святого?» З цими словами він торкнувся ноги ченця, зцілив її і зник з виду, а чернець попрямував до свого житла. Дорогою він зустрів свого товариша, що повертався з мулом. Товариш здивувався, бачачи його здоровим, і вони разом піднесли хвалу Богу.
Через багато років, коли мощі преподобного Нила перестали мироточити, їх перенесли до Святої Лаври, а їхні частинки передали іншим афонським монастирям.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Нилу Мироточивому, Афонскому, глас 1
Мона́шествовав богоуго́дно в Горе́ Афо́нстей,/ в моли́твах и посте́х Бо́га взыска́л еси́/ и стал еси́ прия́телище чи́стое Ду́ха,/ облистава́я ве́рным доброде́телей лучи́,/ и́миже осиява́еши, Ни́ле, вопию́щих тебе́:/ сла́ва просла́вльшему тя Бо́гу,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак преподобному Нилу Мироточивому, Афонскому, глас 3
Е́же от земли́ явле́ние/ свяще́нных моще́й твои́х, Ни́ле,/ совозсия́ сия́нию Креста́,/ того́ бо вожделе́л еси́ те́пле от младе́нства,/ ко́сти твоя́, сораспя́вшияся Христо́ви,/ воскре́сшему я́ко преве́чному Бо́гу,// Того́ прия́ша благода́ть.
Тропaрь, глaсъ №:
Монaшествовавъ бGоуг0днw въ горЁ ґfHнстэй, въ мlтвахъ и3 постaхъ бGа взыскaлъ є3си2 и3 стaлъ є3си2 пріsтелище чи1стое д¦а, њблиставaz вBрнымъ добродётелей лучи6, и4миже њсіzвaеши, нjле, вопію1щихъ тебЁ: слaва прослaвльшему тS бGу, слaва вэнчaвшему тS, слaва дёйствующему тоб0ю всBмъ и3сцэлє1ніz.
Кондaкъ, глaсъ G:
Е$же t земли2 kвлeніе сщ7eнныхъ мощeй твои1хъ, нjле, совозсіsло сіsнію крестA, тогw2 бо вожделёлъ є3си2 тeплэ t младeнства, кHсти твои2, сораспsвшыzсz хrт0ви, воскrшему ћкw превёчному бGу, тогw2 пріsша бlгодaть.
Ще в розробці