2 серпня 2027
понеділок · 20 липня ст. ст.
Посту немає
Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці. Святого славного пророка Ілії (ІХ ст. до Р. Х.). Прп. Авраамія Галицького, Чухломського (1375). Знайдення мощей прмч. Афанасія Брестського (1649). Сщмч. Константина Словцова пресвітера (1918); сщмчч. Олександра Архангельського, Георгія Нікітіна, Іоанна Стебліна-Каменського, Сергія Гортинського і Феодора Яковлєва пресвітерів, прмчч. Тихона (Кречкова), Георгія (Пожарова), Косми і мчч. Євфимія Гребенщикова і Петра В’язникова (1930); сщмч. Олексія Знаменського пресвітера (1938); прмч. Феодора Абросимова (1941). Галицької (Чухломської) (1350), Оршанської (1631) та Абалацької («Знамення») (1637) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
На утрені — величання: «Величаем тя, святый пророче Божий Илие, и почитаем еже на колеснице огненней преславное восхождение твое»
Тропарі та кондаки
Пророку Іліїглас 4
Тропар, глас 4
Во пло́ти А́нгел,/ проро́ков основа́ние,/ вторы́й Предте́ча прише́ствия Христо́ва Илия́ сла́вный,/ свы́ше посла́вый Елисе́еви благода́ть,/ неду́ги отгоня́ти/ и прокаже́нныя очища́ти,// те́мже и почита́ющим его́ то́чит исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Проро́че и прови́дче вели́ких дел Бо́га на́шего,/ Илие́ великоимени́те,/ веща́нием твои́м уста́вивый водото́чныя о́блаки,// моли́ о нас еди́наго Человеколю́бца.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 12:14-16,22-30)
У кожній людині, яка нерозкаяно живе в гріху, живе біс, як у домі, і всім у неї розпоряджається. Коли по благодаті Божій такий грішник приходить у розкаяння про гріхи свої, кається і перестає грішити — біс із нього виганяється. Спочатку він не турбує того, хто покаявся, тому що в ньому спочатку багато ревності, яка, як вогонь, палить бісів і, як стріла, відбиває їх. Але потім, коли ревність починає охолоджуватися, підступає і біс здалеку зі своїми пропозиціями, вкидає спогад про колишні задоволення і закликає до них.
Не остережися тільки покаянник — від співчуття скоро перейде до бажання; якщо і тут не схаменеться і не поверне себе в стан колишньої тверезості, то падіння недалеко. З бажання народжується схиляння на гріх і рішучість: внутрішній гріх готовий, для зовнішнього очікується тільки зручність. Тільки вона знайдеться — і гріх буде зроблений. Із цим водночас біс знову входить і починає гнати людину від гріха до гріха ще швидше, ніж раніше. Це зобразив Господь притчею про вторинне повернення біса в дім очищений, підметений.
(Лк. 4:22-30)
Назаретяни дивувалися слову Господа, а все ж не вірували: завадила заздрість, як відкрив Сам Господь. І всяка пристрасть чужа істині і добру, заздрість же більш за все, бо сутність її становлять неправда і злоба; ця пристрасть найнесправедливіша й найотруйніша і для носія її, і для того, на кого вона спрямована. У малих розмірах вона буває у всякого, щойно рівний і тим паче гірший бере гору.
Егоїзм роздратовується, і заздрість стає мучити серце. Це ще не так буває мучительно, коли і самому відкрита дорога; але коли вона загороджується, і загороджується тим, до кого вже почалася заздрість, тоді прагнення її нестримні: тут мир неможливий. Заздрість вимагає повалення з гори свого противника і не заспокоїться, доки як-небудь не досягне цього або не згубить самого заздрісника.
Доброзичливці, у яких прихильні почуття переважають над егоїстичними, не страждають від заздрощів. Це вказує шлях до погашення заздрості й всякому, хто мучимий нею. Треба поспішати збудити доброзичливість, особливо до того, котрому заздриш, і виявити це ділом — одразу заздрість і стихне. Декілька повторень в тому ж роді — і, з Божою допомогою, вона зовсім уляжеться. Але так залишити її — змучить, висушить і в гроб загонить, коли не подолаєш себе і не змусиш робити добро тому, кому заздриш.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter