Преподобномученик Тихон (Кречков), архімандрит

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномученик Тихон, у миру Тимофій Ульянович Кречков, народився 1862 року в селі Плотава Реп’євського повіту Воронезької губернії в селянській родині. Свого часу він вступив послушником до Олексіївського монастиря у Воронежі, де був пострижений в чернецтво і висвячений в сан ієромонаха.

Отець Тихон був скарбником монастиря і всі сили віддавав його оздобленню. На багатьох іконах тривалий час зберігалися написи «споруджено коштом ієромонаха Тихона».

1924 року отець Тихон був возведений в сан ігумена, а через три роки був удостоєний сану архімандрита.

У 1930 році внаслідок проведених під керівництвом Тучкова арештів було ув’язнено і розстріляно безліч священнослужителів по всій країні. Архімандрит Тихон був заарештований разом з братією Олексіївського монастиря. Слідчий на допитах цікавився, куди їздив архімандрит Тихон і чи не вів він під час поїздок антирадянських бесід. Отець Тихон відповів: «Перебуваючи в сані архімандрита Олексіївського монастиря, я періодично виїжджав до сіл колишньої Воронезької губернії. Останнім часом я найбільше їздив до сіл: Ліски, Пісковатки, Щуче… На початку лютого цього року я був на поминках за померлим архієпископом Петром Звєрєвим у його келійника Серафима Колобкова. Близько двох тижнів тому я був на іменинах у архімандрита Ігнатія Бірюкова. Розмов як на поминках за архієпископом Петром Звєрєвим, так і на іменинах архімандрита Ігнатія про гоніння на релігію і про прихід антихриста не було.

Коли я жив у селі Лисках, агітації, що прийшов антихрист, а з ним і останні часи, і що влада радянська — є влада антихриста, я не вів, і про це не було жодних розмов. У момент зняття хреста з Дівочого монастиря ні я, ні інші не говорили, що влада радянська — влада антихриста, а тому їй підкорятися не можна, грішно, що всі релігійні течії, які визнають владу, є також антихристові, що мати що-небудь із безбожниками — це означає розпинати Христа.

У день обнесення мощей святителя Митрофана ні я, ні будь-хто інші із наших не говорили селянам, які приїжджали, що радянська влада хоче взяти змором усіх, хто протестує проти незаконних дій і пригноблення, не дає хліба, а відправляє все за границю, не дає м’яса, грабує всіх селян. Будучи в селах, я розмов про гоніння на релігію, про пришестя антихриста і тому подібних не вів, але такі розмови серед селян були, коли й де, я не пам’ятаю тепер…»

На початку 1930 року архімандрита Тихона знову викликали на допит. У відповідь на запитання слідчого він сказав: «Винним себе у висунутому мені обвинуваченні не визнаю».

Разом з ним були заарештовані ієромонахи Георгій (Пожаров) та Косма (В’язников), священник Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков та Петро В’язников. Винними у висунутому обвинуваченні вони себе не визнали.

14 липня 1930 року їм було пред’явлено постанову про закінчення слідства. 23 липня обвинувальний висновок було відправлено до Колегії ОДПУ, яка 28 липня розглянула «справу» і засудила обвинувачених на розстріл.

Минули свята преподобного Серафима Саровського і пророка Іллі. Увечері 2 серпня обвинуваченим оголосили вирок. Потім їх завантажили в машину, щоб везти на околицю Воронежа і вчинити розправу. О десятій годині вечора того ж дня архімандрит Олексіївського монастиря Тихон (Кречков), ієромонахи Георгій (Пожаров) та Косма (В’язников), священники Іоанн Стеблін-Каменський, Сергій Гортинський, Феодор Яковлєв, Олександр Архангельський та Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков та Петро В’язников були розстріляні.