Священномученик Сергій Гортинський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Сергій Гортинський народився 10 березня 1889 року в місті Рязані в сім’ї священника Димитрія Гортинського, закінчив шестирічне училище в місті Александрові Ериванської губернії.

1916 року Сергій Дмитрович був висвячений в сан диякона до храму села Богоявленське Мосальського повіту Калузької губернії, а за рік був призначений дияконом до храму села Малькове тієї самої губернії. У 1920 році він був рукопокладений на священника і деякий час служив у храмі села Тилка Чернігівської губернії. Через п’ять років отець Сергій перейшов служити до храму села Козинка Ставропольської губернії.

До цього часу вже широко діяв закон про відділення Церкви від держави, і багато селян, оформляючи свої шлюби в державних установах, жили невінчаними, без церковного благословення. Отець Сергій переконував таких повінчатися, а затятих попередив, що тих, хто живе в шлюбі без Вінчання, не допускатиме до Причастя.

Влада визнала таку його діяльність антидержавною, невідповідною закону про відділення Церкви від держави. Отець Сергій був заарештований і засланий до міста Воронеж. Тут у 1928 році його знову заарештували і звинуватили в тому, що він є ідейним керівником єпархії. Звинувачення доведено не було, і священника звільнили.

1930 року отець Сергій був заарештований разом з духовенством і ченцями Олексіївського монастиря. Його звинувачували в тому, що він вів антирадянську агітацію як особисто, так і через інших, головно через архімандрита Тихона (Кречкова), «якому давав спеціальні вказівки антирадянської спрямованості».

На допитах священник відповідав скупо, намагаючись нікого не називати.

Отець Сергій був тяжко хворий на туберкульоз і насилу переносив ув’язнення. Коли йому висунули обвинувачення в контрреволюційній діяльності, він написав: «Обвинувачення висунуте я не визнаю, бо це явна брехня…»

Разом з ним були заарештовані ієромонахи Георгій (Пожаров) та Косма (В’язников), священник Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков та Петро В’язников. Виннимиу висунутому обвинуваченні вони себе не визнали. 14 липня 1930 року їм було пред’явлено постанову про закінчення слідства. 23 липня обвинувальний висновок було відправлено до Колегії ОДПУ, яка 28 липня розглянула «справу» і засудила обвинувачених до розстрілу.

Минули свята преподобного Серафима Саровського і пророка Іллі. Увечері 2 серпня обвинуваченим оголосили вирок. Потім їх завантажили в машину, щоб відвезти на околицю Воронежа і вчинити розправу. О десятій годині вечора того ж дня архімандрит Олексіївського монастиря Тихон (Кречков), ієромонахи Георгій (Пожаров) та Косма (В’язников), священники Іоанн Стеблін-Каменський, Сергій Гортинський, Феодор Яковлєв, Олександр Архангельський та Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков та Петро В’язников були розстріляні.