21 серпня 2026
п’ятниця · 8 серпня ст. ст.
Свт. Єміліана спов., єп. Кізіцького (815–820). Свт. Мирона чудотворця, єп. Критського (близько 350). Мчч. Єлевферія та Леоніда. Прп. Григорія, іконописця Печерського, в Ближніх печерах (ХII). Прп. Григорія Синаїта (ХIV). Перенесення мощей прпп. Зосими і Савватія Соловецьких (1566). Прмч. Іосифа (Баранова) (1918); сщмчч. Миколая Прозорова і Сергія Тихомирова пресвітерів (1930); сщмч. Миколая Шумкова пресвітера (1937); сщмч. Никодима (Кроткова), архієп. Костромського (1938). Сщмч. Сергія Чорнобильського (Бондаренка) (1937). Друге перенесення мощей прпп. Зосими, Савватія і Германа Соловецьких (1992). Толзької ікони Божої Матері (1314).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Єміліануглас 3
Кондак, глас 3
До́бляго тя побо́рника по Тро́ице я́вльшася/ Це́рковь сла́вит, пою́щи, Емилиа́не,/ за ню́же пострада́л еси́./ Сего́ ра́ди почита́ем па́мять твою́,// язы́ческаго наше́ствия изба́ви рабы́ твоя́.
Божій Матері перед іконою «Толзька»глас 4
Тропар, глас 4
Днесь све́тло сия́ет на То́лге/ о́браз Твой, Пречи́стая Де́во Богоро́дице,/ и, я́ко со́лнце незаходи́мое,/ всегда́ ве́рным подаде́ся,/ Его́же ви́дев на возду́се,/ неви́димо А́нгелы, я́ко ники́м, держи́ма,/ преосвяще́нный епи́скоп гра́да Росто́ва Три́фон/ тече́ ко явле́нному светя́щемуся столпу́ о́гненну,/ и по вода́м, я́ко по су́ху, пре́йде,/ и моля́шеся Ти ве́рно о па́стве и о лю́дех./ И мы, к Тебе́ притека́юще, зове́м:/ Пресвята́я Де́во Богоро́дице,/ ве́рно Тя сла́вящих Спаса́й,/ страну́ на́шу, архиере́ев/ и вся люди Твоя от всех бед избавля́й/ по вели́цей Твое́й ми́лости.
Кондак, глас 8
Чу́дное и богоприя́тное светоно́снаго зра́ка Твоего́ явле́ние, Пречи́стая Де́во,/ с ве́рою взира́ющим быва́ет изве́стное ча́яние спасе́ния,/ столпо́м бо о́гненным явля́ющи предста́тельство,/ неусы́пное и те́плое за ны к Бо́гу возсыла́еши моле́ние,/ и́мже нас от вся́ких бед изба́ви, мо́лимся,/ да ра́достными усты́ вопие́м Ти вси́:// ра́дуйся, Предводи́тельнице ве́чнаго блаже́нства.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 2:18-22)
Запитували Господа: чому учні Його не постять? Він відповідав: тому що ще не настав для них час. Потім образною промовою показав, що, взагалі, суворість зовнішнього подвижництва повинна відповідати оновленню внутрішніх сил духу. Насамперед зігрій дух ревності, а потім накладай на себе і суворі подвиги, бо в такому разі є в тобі внутрішня нова сила, здатна з користю витримати їх. Якщо ж, не маючи цієї ревності, візьмешся за подвиги, захоплюючись або тільки прикладом інших, або показністю подвижництва, то не на користь це буде. Трохи ще протримаєшся в цій строгості, а потім послабиш і кинеш. І буде тобі ще гірше, ніж було раніше. Суворість без внутрішнього духу - те саме, що латка із сирцевого полотна на старому одязі, або вино нове в старих бурдюках. Заплата відпаде, і дірка робиться ще більшою, а вино прориває бурдюк, і саме пропадає, і бурдюк робить негожим. Це, втім, не означає, що суворі подвиги не придатні, а доноситься тільки, що треба починати їх у порядку. Треба зробити, щоб потреба в них йшла зсередини, щоб вони задовольняли серце, а не тіснили тільки зовні, як гніт.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter