Священномученик Миколай Шумков, пресвітер

Місяця серпня на 8-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Миколай Миколайович Шумков народився 4 листопада 1886 року в селі Слудка Яренського повіту Вологодської губернії в сім’ї диякона Спаської церкви. Освіту здобув у Вологодській духовній семінарії, яку закінчив 1904 року.

З 1906 до 1913 року Миколай був псаломщиком у церкві, учителем співу в Слудській церковно-парафіяльній школі і законовчителем у Прокопіївському земському училищі.

29 вересня 1913 року єпископ Великоустюзький Олексій висвятив його в сан диякона до Успенської церкви села Помоздино, а невдовзі після 1918 року отець Миколай став священником.

Вперше отця Миколая Шумкова заарештували 1929 року за «несплату держзбору з землеустрою». Було винесено вирок: чотири місяці примусових виправно-трудових робіт.

Другий арешт відбувся 1931 року. Цього разу богоборча влада вигадала ще безглуздіше звинувачення: «невиконання м’ясопостачань». Втім, цього разу батюшка сидів недовго й незабаром був звільнений, після чого став служити в Сиктивдинському районі республіки Комі. Спочатку він був поставлений до Іллінської, а потім був переведений до Вознесенської церкви (остання в селі Иб) у цьому районі.

Третій і останній арешт відбувся 14 серпня 1937 року. Отець Миколай був звинувачений в «активній к/р (контрреволюційній — ред.) діяльності, систематичному поширенні чуток про швидкий розвал колгоспів і падіння Радянської влади». Також у звинуваченні йшлося про те, що священник, говорячи про владу, «називає її грабіжницькою, доводить про голод і наявність примусової праці». Винним себе він не визнав.

19 серпня 1937 року трійка при УНКВС Комі АРСР засудила ієрея Миколая Шумкова на найвищу міру покарання — розстріл. 21 серпня вирок був приведений у виконання.

У 2001 році священномученик Миколай був причислений до лику святих.