Толзька ікона Божої Матері

Місяця серпня на 8-й день

Толзька ікона Божої Матері зʼявилася 8 серпня 1314 року єпископу Ярославському Прохору, у схимі Трифону. Обʼїжджаючи єпархію, архієрей опинився в білозерському краї і вирушив звідти вниз по річках Шексні і Волзі до Ярославля. Коли настала ніч, було зроблено зупинку за сім верст від Ярославля, на правому березі Волги навпроти впадіння в неї річки Толги. Опівночі, коли всі спали, владика Прохор прокинувся і побачив яскраве світло, що осяювало місцевість. Світло виходило від вогненного стовпу на іншому березі річки, до якого протягнувся міст.

Взявши жезл, святитель перейшов на той берег і, наблизившись до вогненного стовпа, побачив у ньому ікону Пресвятої Богородиці, яка стояла на повітрі. Вражений видінням, владика Прохор довго молився і, коли повертався назад, забув взяти свій жезл.

Наступного дня, після звершення утрені, коли єпископ Прохор збирався продовжити шлях у човні, стали шукати його жезл, але ніде не могли знайти. Тоді святитель згадав, що забув його на іншому березі річки, куди перейшов дивовижним мостом. Він розповів про видіння, а послані на той берег у човні слуги повернулися зі звісткою, що побачили в лісі поміж дерев ікону Матері Божої, поруч з якою був єпископський жезл.

Владика Прохор негайно переправився разом зі всіма людьми на той берег і впізнав ікону, котра зʼявилася йому. Після палкої молитви перед іконою на тому місці розчистили ліс і заклали церкву.

Як тільки про це дізналися жителі Ярославля, вони прибули на вказане місце. До опівдня церкву вже побудували, а ввечері владика Прохор освятив її на честь Введення до храму Пресвятої Богородиці, переніс туди ікону й установив святкування в день її явлення.

Пізніше святитель Прохор влаштував при цій церкві Толзький монастир.

Тропарі, кондаки, молитви та величання