14 вересня 2025

(Мф. 22:1-14)
Цар влаштовує шлюбний бенкет для свого сина, посилає за покликаними раз, посилає двічі, не йдуть через житейські турботи: той зайнявся господарством, той торгівлею. Зроблено нове запрошення в інших колах, і шлюбна палата наповнилася учасниками. Між ними виявився один не одягнений по-весільному, і тому вигнаний. Сенс притчі зрозумілий. Шлюбний бенкет - Царство Небесне; запрошення - проповідь Євангелія; ті, хто відмовився, - ті, хто зовсім не увірував; неодягнений у шлюбний одяг - той, хто увірував, але не жив у вірі. До якого розряду хто з нас належить, сам усякий розбери. Що ми покликані, це ясно, але чи віруючі? Адже можна бути і серед віруючих, під загальним їхнім ім'ям, без віри. Інший зовсім не думає про віру, немов немає її; інший дещо відає про неї і з неї і задоволений; інший криво тлумачить віру; інший зовсім вороже ставиться до неї, а всі значаться в колі християн, хоч у них зовсім нічого немає християнського. Якщо ти віруєш, - розбери, чи узгоджуються з вірою почуття твої, справи твої, - вбрання душі, заради яких Бог бачить тебе по-весільному або не по-весільному одягненим. Можна знати віру добре і бути ревним у ній, а в житті бути рабом пристрастей, одягатися, тобто, в сороміцьке вбрання душі гріхолюбної. У таких на словах одне, а в серці інше; язиком: "Господи, Господи!", а всередині: "я вибачаюсь, [не прийду]" (Лк. 14:19). Міркуйте ж про себе, чи у вірі ви і в шлюбному одязі чеснот, чи в сороміцьких лахміттях гріхів і пристрастей.

(Лк. 4:16-22)

Господь не сповістити лише прийшов про літо сприятливе, а й приніс його. Де ж воно? У душах вірян. Земля ніколи не буде перетворена на рай, поки існуватиме чинний порядок речей; але вона є і буде поприщем приготування до райського життя. Початки його покладаються в душі; можливість цьому — у благодаті Божій; благодать же приніс Господь наш Іісус Христос — приніс, отже, для душ літо сприятливе. Хто слухає Господа і виконує все заповідане Ним, той одержує благодать і силою її насолоджується в собі літом сприятливим. Це вірно здійснюється у всіх тих, хто щиро вірує і діє по вірі.

Думками не наповниш душу цією приємністю; треба діяти — і приємність вселиться сама собою. Зовнішнього покою може не бути ніякого, а сам лише внутрішній, але він невід'ємний від Христа. Втім, завжди буває так, що, як тільки запанує внутрішній спокій, зовнішні тривоги не мають тяжкості і гіркоти. Отже, і з цього боку є літо сприятливе; тільки ззовні воно здається холодною зимою.