Мучениця Наталія Козлова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Свята мучениця Наталія, Наталія Іванівна Козлова, народилася 12 вересня 1895 року в благочестивій селянській сім’ї села Чурики Скопинського повіту Рязанської губернії. У сім’ї, що мала п’ятьох дітей, Наталія була молодшою дитиною. Батьки змогли прищепити своїм дітям традиційну селянську працьовитість, любов до Бога і Церкви, дати можливу для тогочасних селянських дітей освіту. Так, Наталія успішно закінчила трикласну сільську школу, була грамотною і з великою цікавістю читала Книги Святого Письма й духовну літературу. Вона намагалася не пропускати жодного церковного богослужіння. Про благочестя селянської сім’ї Козлових говорить і те, що одна із сестер святої мучениці Наталії, Матрона, прийняла чернечий постриг.

Коли Наталія досягла повноліття, вона була видана заміж за свого односельця Степана Козлова, людину працьовиту і глибоко віруючу. У шлюбі у них народилося вісім дітей.

Селянська сім’я Козлових жила виключно своїми молитвами і трудами. Вони мали наділ землі, домашню худобу і все необхідне для землеробських праць. У зимові місяці глава сім’ї займався промислом: він мав у Москві свою невеличку торгівлю готовою сукнею.

До 1935 року із восьми дітей Козлових у живих залишилося тільки четверо. Той час був страшним і смутним, але наближалися ще тяжчі часи. Один із синів Наталії Іванівни, Олександр Степанович, пише: «У ті далекі, жахливо трагічні роки постраждала й наша матінка Козлова Наталія Іванівна, мати вісьмох дітей, у виховання яких вона вкладала своє гаряче серце і добру щиру душу. З великою вдячністю ми зберігаємо її материнське тепло, турботу і ласку.

Глибоко, дуже глибоко, невиліковно пораненими залишилися наші дитячі душі після втрати батьків. У 1935 році, у січні місяці, забрали в нас дорогого нам татуся, нас залишилося на той час четверо неповнолітніх дітей зі скаліченими долями. Застрелили тата місцеві керівники (комуністи) за те, що він їх покритикував на загальних зборах селян за неподобство, яке вони чинили».

Після трагічної смерті батька сім’ю спіткало ще одне нещастя. У 1936 році за несплату так званих «державних платежів» у Козлових було вилучено коня. Що означав кінь для селянина в той час, неважко уявити. Наталії Іванівні тільки й залишалося, що самій ставати за плуг або соху, а малолітнім дітям — надриваючись, тягнути голоблі.

Однак свята мучениця Наталія в цей скорботний для сім’ї і для всієї країни час стала взірцем непохитної віри, сповідництва і надії на милість Божу. Виливаючи невичерпну любов до ближніх, вони намагалася утішити і своїх дітей, і зневірених односельців. Наталія була обрана спочатку скарбником, а потім і старостою Богоявленської церкви села Чурики. За старанні труди на користь Святої Церкви 26 червня 1935 року вона була нагороджена благословенною почесною грамотою правлячого архієрея.

На посаді скарбника і старости свого рідного парафіяльного храму Наталія Іванівна несла великі труди з забезпечення всім необхідним для звершення богослужінь. Вона майже щотижня їздила до Москви, де купувала церковні свічки і кагор, а у себе вдома пекла просфори.

Небайдужою залишилася Наталія Іванівна і до того, що половину храму колгосп вилучив під зерносховище. Вона закликала народ домагатися повернення того, що незаконно і безпідставно забрали. У травні 1937 року з ініціативи церковної ради Богоявленського храму відбулися численні збори вірян села Чурики. У червні Наталія Іванівна разом з членом церковної ради Василем Матвійовичем Абрамкіним їздили в Москву до приймальні Михайла Калініна, куди передали понад чотириста підписів своїх односельців з вимогою повернути вилучену половину храму вірянам.

Не побоялася свята мучениця Наталія і підтримувати зв’язок зі священномучеником Ігнатієм (Садковським), єпископом Скопинським, який тоді перебував в ув’язненні. Йому і протодиякону, ув’язненому разом з ним, вона відправляла гроші, а з заарештованим священником Євгенієм Свєтловим, колишнім настоятелем Богоявленської церкви, вела листування, розповідаючи про всі церковні діла на парафії.

14 серпня 1937 року було видано постанову Управління НКВС у Московській області про арешт мучениці Наталії і її ув’язнення в Скопинській в’язниці. Разом з нею заарештували членів церковної ради Василя Матвійовича Абрамкіна і Василя Даниловича Орлову. Уже 16 серпня всі вони були поміщені до Таганської в’язниці. 10 вересня згідно з постановою засідання трійки Управління НКВС у Московській області вони були засуджені на розстріл.

Вирок було приведено у виконання 14 вересня 1937 року поблизу селища Бутово Ленінського району Московської області на огороженій території полігону НКВС.

У 2004 році мучениця Наталія Козлова була включена до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської.