Преподобний Діонісій Малий - Благовіст

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 1-й день

Преподобний Діонісій Малий, засновник християнського літочислення, був за походженням скіфом, але більшу частину свого життя провів у Римі як чернець. Він прибув туди наприкінці V століття і залишався там до самої смерті. Пізніші письменники називають його абатом, але звідси не випливає, що він справді був настоятелем якогось монастиря.

Це був великий знавець Святого Письма, який суворо дотримувався всіх чернечих чеснот і насамперед смирення, на знак чого й називав себе Exigunis, тобто Малий. Прекрасно знаючи грецьку мову, він як перекладач зробив великий внесок у церковне право і християнську хронологію, історію чернецтва та догматику. Йому належать такі твори:

А) Зібрання діянь Соборів, видане у двох редакціях. Обидві редакції складаються із перекладу п’ятдесяти апостольських правил, грецького зібрання діянь Нікейського, Анкірського, Неокесарійського, Гангрського, Антіохійського, Лаодікійського та Константинопольського Соборів і двадцяти семи канонів Халкідонського (проте бракує 28–30 розділів). Також до зібрання входить двадцять одне правило Сардинського Собору і ухвали Карфагенського Собору 419 року. Обидві редакції присвячені єпископу Стефану Салонському.

Б) Зібрання декреталій, найдавніша збірка цього роду. Воно містить у собі послання Сириція Римського (384–398 р.) у п’ятнадцяти розділах, двадцять одне послання Інокентія I, одне Зосими, чотири від часів Боніфація I, три Келестина, сім Льва I, одне Геласія і одне Анастасія I.

В) Пасхалія, продовження дев’яностоп’ятирічної пасхалії Кирила Александрійського, яка закінчувалася 531 роком. У 525 році Діонісій продовжив цю роботу, повторив останній дев’ятнадцятирічний цикл Кирила і приєднав з 532 року ще п’ять подальших. Александрійську пасхалію, що ввійшла в ужиток від часу Нікейського собору на Сході, він запровадив у Латинській Церкві, яка доти трималася вісімдемсятичотирирічного циклу Вікторія, і цим чимало посприяв єднанню Церкви.

Діонісій Малий перестав вести літочислення від Діоклітіана, гонителя християн, а став рахувати роки «ab incarnatione Domini» (від воплочення Господа). Таким чином, він був засновником християнського літочислення. Він помилково вважав, що Різдво Христа відбулося в 754 році від заснування Рима і саме 25 грудня 1 року своєї ери, а днем «воплочення» вважав 25 березня. Його пасхальне коло невдовзі було прийняте в Римі, а потім і в решті Італії. До кінця VI століття воно утвердилося в Галлії, а з 729 року і в британській Церкві. За часів Карла Великого Діонісієве літочислення, як його називали на Заході, стало офіційно використовуватися в Західній Церкві.

Інші твори преподобного Діонісія складаються із різних послань і перекладів.