Початок індикту — церковне новоліття
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 1-й день
Понад чотириста років початок нового календарного періоду на Русі святкували 25 березня (за ст. ст.), а потім, близько двохсот п’ятдесяти років, 1 вересня (14 вересня за н. ст.). Цю традицію, яка своїм історичним корінням сягає доби святого імператора Константина Великого, ми перейняли у візантійців.
Літочислення, що починається 1 вересня, було затверджено імператором Юстиніаном I в 537 році, а офіційний візантійський календар було сформовано лише за імператора Василія II Болгаробойця в рік хрещення Русі. Дата ця була прив’язана до індиктіонів Константина Великого, обчислення яких починалося саме 1 вересня 312 року.
Індикт, або індиктіон, в перекладі з латинської означає «оголошення». У Римській імперії під цим терміном розуміли величину числа податей, які необхідно зібрати в прийдешньому році, тобто це свого роду початок нового фінансового періоду. Незважаючи на імператорські укази, у Візантії існувало дві традиції початку року.
Окрім згаданого 1 вересня, давнішою датою нового календарного циклу вважали також свято Благовіщення, що відзначалося, як і зараз, 25 березня. Деякі візантійські хроністи, такі як преподобні Максим і Феофан Сповідники та Георгій Синкел, продовжували вважати початком року дату Благовіщення аж до Х століття. З часу формування календаря за імператора Василія II він використовувався жителями східної ойкумени аж до падіння Константинополя в 1453 році.
Ранніша традиція літочислення була прив’язана до річного кола богослужінь, коли зі свята Благовіщення (моменту Непорочного Зачаття і воплочення Слова) починався спасительний подвиг Сина Божого. Другий підхід був пов’язаний з ідеєю переорієнтації на передбачувану дату створення світу. Наприклад, 988 рік після Різдва Христового, в такому прочитанні, ставав 6497 роком, згідно з традицією, за якою Господь завершив створення світу в 5509 році до Р. Х.
Обидві ідеї, закладені в дати початку календарного циклу, цілком благочестиві і відображають християнський підхід до цього питання.
На Русі традиція вважати початком року 1 вересня була офіційно прийнята лише з XV століття. До цього всі руські літописці, зокрема і преподобний Нестор, новоліттям вважали Благовіщення.
Однак вже з XIII століття у наших предків формується урочистий чин літопроводства, який отримав згодом новгородську, московську і київську редакції. Як правило, він включав у себе особливий молебень, читання Святого Письма та хресний хід. Останній такий чин було звершено в 1699 році. З 1700 року вступила в силу календарна реформа Петра I, внаслідок якої дата початку року була перенесена вже на звичне для нас 1 січня.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь индикта, глас 2
Всея́ тва́ри Соде́телю,/ времена́ и ле́та во Свое́й вла́сти положи́вый,/ благослови́ вене́ц ле́та бла́гости Твоея́, Го́споди,/ сохраня́я в ми́ре лю́ди и град Твой// моли́твами Богоро́дицы и спаси́ ны.
Кондак индикта, глас 2
В Вы́шних живы́й, Христе́ Царю́,/ всех ви́димых и неви́димых Тво́рче и Зижди́телю,/ И́же дни и но́щи, времена́ и ле́та сотвори́вый,/ благослови́ ны́не вене́ц ле́та,/ соблюди́ и сохрани́ в ми́ре град и лю́ди Твоя́,// Многоми́лостиве.
Тропaрь їндjкта, глaсъ в7:
ВсеS твaри содётелю, временA и3 лBта во своeй влaсти положи1вый, бл7гослови2 вэнeцъ лёта бл7гости твоеS, гDи, сохранsz въ ми1рэ лю1ди и3 грaдъ тв0й, мл7твами бцdы, и3 сп7си1 ны.
Кондaкъ їндjкта, глaсъ в7:
Въ вhшнихъ живhй, хrтE цRю2, всёхъ ви1димыхъ и3 неви1димыхъ тв0рче и3 зижди1телю, и4же дни6 и3 нHщи, временA и3 лBта сотвори1вый, бл7гослови2 нhнэ вэнeцъ лёта, соблюди2 и3 сохрани2 въ ми1рэ грaдъ и3 лю1ди тво‰, многомлcтиве.
Ще в розробці