Місяця липня на 19-й день Преподобний Дій народився в місті Антіохії Сирійській наприкінці IV століття в благочестивій християнській родині. З молодих років він вирізнявся стриманістю, приймав їжу в малій кількості й не щодня, плоть свою втихомирював неспанням і безперестанними молитвами. За такі подвиги Господь дарував святому Дію безпристрасність і дар чудотворіння. Господь у видінні повелів святому Дію йти до Константинополя і там служити Йому й людям. Святий Дій оселився за містом у відокремленому місці, де люди боялися жити. Він мужньо боровся зі злісними духами, які намагалися вигнати його з того місця. Святий перемагав їх молитвою і твердою надією на допомогу Божу. Одного разу, старанно помолившись, преподобний Дій встромив свій жезл…

Місяця липня на 19-й день Преподобна Макрина, сестра святителів Василія Великого і Григорія Ніського, народилася в Каппадокії на початку IV століття. Її мати, Емілія, бачила уві сні Ангела, який назвав ще не народжену Феклою на честь святої первомучениці Фекли. Свята Емілія виконала волю Божу і назвала доньку Феклою. Інші ж родичі іменували дівчинку Макриною на честь бабусі, яка постраждала під час гоніння на християн в часи правління імператора Максиміана Галерія. Окрім Макрини, в родині було ще дев’ятеро дітей. Свята Емілія сама керувала вихованням і освітою своєї старшої доньки, навчала її грамоти за священними книгами і псалмами Давида, вибираючи ті приклади зі святих книг, які повчали в благочесті та богоугодному житті.…

Місяця липня на 18-й день Преподобний Памва (Памво) (IV) подвизався в Нітрійській пустелі Єгипту. За словами преподобного Антонія Великого (пам’ять 17 січня), преподобний Памва страхом Божим вселив у себе Духа Святого. А преподобний Пимен Великий (пам’ять 27 серпня) говорив: «Три діла ми бачили в отця Памви: голод кожного дня, мовчання і рукоділля». У свою чергу, преподобний Феодор Студит називав святого Памву «високим у ділі і слові». На початку свого чернецтва святий Памва почув вірш із 38-го псалма Давида: «слідкуватиму за собою, аби не згрішити мені язиком моїм». Ці слова глибоко запали в його душу, і він прагнув дотримуватися їх завжди. Тому, коли його про щось запитували, він відповідав тільки після…

Місяця липня на 18-й день Святий мученик Іакінф (IV) народився в місті Амастрида, що на південному березі Чорного моря (нині турецьке місто Амасра), в благочестивій християнській родині. Ім’я йому дав ангел, який з’явився. У віці трьох років святий Іакінф попросив у Бога воскресити померлу дитину, і Господь почув його дитячу молитву: покійний воскрес. Згодом обидва отроки росли разом і разом подвизалися в доброчесному житті. Одного разу святий Іакінф побачив, як язичники поклонялися дереву, і зрубав його. За це його піддали жорстокому катуванню. Йому вирвали кліщами всі зуби та, зв’язавши мотузками, поволокли землею до підніжжя гори і залишили на поталу диким звірам. Проте мученик був укріплений Христом. Іакінф побачив сонм ангелів…

Місяця липня на 18-й день Святий Єміліан був рабом високопосадовця із міста Доростол, що на березі Дунаю (нині болгарське місто Сілістра) і таємним християнином. Обурений жорстоким указом імператора Юліана Відступника про гоніння на християн, він проникнув до язичницького капища, розбив молотком статуї ідолів, перекинув вівтарі та світильники і вийшов, ніким не помічений. Невдовзі язичники виявили, що капище розгромлено. Розлючений натовп став бити одного селянина, який випадково проходив повз. Тоді святий Єміліан голосно крикнув, щоб не чіпали невинну людину, і сказав, що капище зруйнував він. Його схопили й повели до судді Капітоліна. За наказом сановника святого Єміліана довго і нещадно били, а потім засудили на спалення. Кинутий у багаття, він не…

Місяця липня на 17-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих і Собор Вологодських святих (перехідні) Преподобний Леонід народився в 1551 році в Пошехонсько-Ярославській землі від батька Филипа, селянина, і матері Катерини. До п’ятдесятирічного віку він займався землеробством, але в 1603 році побачив дивовижний сон, у якому йому велено було йти до Моржевської Миколаївської пустині на Двіні, взяти звідти ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії, перенести її в Усольський (нині Сольвичегодський) повіт на річку Лузу до Туриної гори і там, влаштувавши храм в ім’я ікони Одигітрії, залишатися. Думаючи, що це одкровення було випадковим сновидінням, Леонід не наважувався на виконання повеління, натомість пішов до Новгородського Кожеєзерського монастиря, де в…

Місяця липня на 17-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне) / місяця серпня на 9-й день — Собор Соловецьких святих Преподобний Іринарх, прийнявши чернечий постриг у Соловецькій обителі, старанно наслідував доброчесне життя преподобних Зосими (пам’ять 17/30 квітня) і Савватія (пам’ять 27 вересня/10 жовтня, спільна пам’ять 8/21 серпня). Високі якості душі зробили його відомим цареві, і «світильник» поставили «на свічнику» (Мф. 5:15): 1614 року, після смерті ігумена Антонія, преподобний Іринарх був поставлений соловецьким ігуменом. У той час Соловецький монастир мав велике значення для захисту північної Русі від шведів і данців. Преподобний Іринарх докладав чимало зусиль для зміцнення оборонної могутності обителі. Зі східного боку монастиря було…

Місяця липня на 17-й день Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській, що в Малій Азії, нині на землях Туреччини. Батько її був язичником-жерцем, але від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. У той час імператор Діоклітіан (284–305 рр.) влаштував гоніння на християн, тож багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла Хрещення. Дізнавшись про це, батько відрікся від неї. Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і освідчився їй. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опіку одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися…

Перехідне святкування в неділю, найближчу до 16 липня. У неділю, найближчу до 16 липня, Церква вшановує пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів. Проведення Вселенських Соборів стало можливим тоді, коли Римська імперія визнала християнство законною релігією. Церква скликала Собор, аби вирішити те че інше суперечливе питання або проблему, виробити певний загальний підхід або бачення. На Вселенські Собори з’їжджалися єпископи та представники усіх Церков. Постанови, прийняті на Соборі, записувалися в Книгу Канонів (Правил) і згодом приймалися Церквою як вчення. Православною Церквою визнані сім Святих Вселенських Соборів: Нікейський I — 325 рік, проти єресі Арія; Константинопольський I — 381 рік, проти єресі Македонія; Єфеський— 431 рік, проти єресі Несторія; Халкідонський — 451 рік, проти…