Преподобний Дій Константинопольський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 19-й день

Преподобний Дій народився в місті Антіохії Сирійській наприкінці IV століття в благочестивій християнській родині. З молодих років він вирізнявся стриманістю, приймав їжу в малій кількості й не щодня, плоть свою втихомирював неспанням і безперестанними молитвами. За такі подвиги Господь дарував святому Дію безпристрасність і дар чудотворіння.

Господь у видінні повелів святому Дію йти до Константинополя і там служити Йому й людям. Святий Дій оселився за містом у відокремленому місці, де люди боялися жити. Він мужньо боровся зі злісними духами, які намагалися вигнати його з того місця. Святий перемагав їх молитвою і твердою надією на допомогу Божу.

Одного разу, старанно помолившись, преподобний Дій встромив свій жезл у землю, просячи Господа дати життя сухому посоху, якщо Йому угодно, аби Дій перебував на тому місці. Господь почув молитву Свого угодника: палиця дала коріння, стала рости і згодом перетворилася на величезний дуб, який довго стояв і після смерті святого Дія.

Навколишні жителі стали приходити до праведника за порадою, настановою, просили зцілення від душевних і тілесних хвороб. Святий Дій молитвою лікував недуги, а пожертвуване йому роздавав жебракам, мандрівникам і хворим.

Чутка про святого Дія досягнула імператора Феодосія Молодшого. Він прийшов до святого Дія за благословенням разом з патріархом Константинопольським Аттиком (406–425). Імператор побажав, щоб на місці подвигів святого Дія був влаштований монастир, і дав кошти на його будівництво. Патріарх висвятив преподобного у священний сан і поставив ігуменом.

Невдовзі до святого Дія зібралася численна чернеча братія. Обителі знадобився колодязь. Його рили довго і безуспішно. По молитві преподобного Господь вивів джерело чистої води, яка незабаром наповнила весь колодязь.

Багато чудес звершував Господь через Свого угодника. Зокрема, одного разу святий, помолившись, воскресив потопельника.

У глибокій старості преподобний Дій тяжко захворів. Він попрощався з братією, причастився Святих Таїн і лежав на одрі, як мертвий. До монастиря прийшли для звершення поховання патріарх Аттик і патріарх Антіохійський Олександр, який тоді перебував у Константинополі. Святий старець несподівано піднявся зі смертного одра і сказав: «Господь дав мені ще п’ятнадцять років життя». Великою була радість братії.

Святий Дій справді прожив ще п’ятнадцять років, допомагаючи всім порадою, настановою, зцілюючи хворих, піклуючись про жебраків і мандрівників. Незадовго до смерті у вівтарі церкви йому з’явився світлий чоловік у священницькому одязі та попередив про день смерті, що настає. Подякувавши Господу за сповіщення, святий Дій тихо помер близько 430 року. Він був похований у своєму монастирі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання