Преподобний Памва (Памво) Нітрійський, пустельник
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 18-й день
Преподобний Памва (Памво) (IV) подвизався в Нітрійській пустелі Єгипту. За словами преподобного Антонія Великого (пам’ять 17 січня), преподобний Памва страхом Божим вселив у себе Духа Святого. А преподобний Пимен Великий (пам’ять 27 серпня) говорив: «Три діла ми бачили в отця Памви: голод кожного дня, мовчання і рукоділля». У свою чергу, преподобний Феодор Студит називав святого Памву «високим у ділі і слові».
На початку свого чернецтва святий Памва почув вірш із 38-го псалма Давида: «слідкуватиму за собою, аби не згрішити мені язиком моїм». Ці слова глибоко запали в його душу, і він прагнув дотримуватися їх завжди. Тому, коли його про щось запитували, він відповідав тільки після довгого роздуму і молитви, побоюючись сказати що-небудь, про що згодом міг би пошкодувати.
Святий Памва був зразком працьовитості для своїх учнів. Щодня він працював до втоми, харчувався хлібом, заробленим власною працею.
Учнями преподобного Памви були великі подвижники: Діоскор, згодом єпископ Єрмопольський (його слід відрізняти від іншого Діоскора, а саме єресіарха, патріарха Александрійського, який жив значно пізніше й був засуджений IV Вселенським Собором), а також Аммоній, Євсевій та Євфимій, які згадані в житії святителя Іоанна Златоуста.
Одного разу преподобна Меланія Римляниня (пам’ять 31 грудня) принесла святому Памві велику кількість срібла на потреби монастиря, але він не полишив своєї праці й навіть не глянув на принесені гроші. Лише після посилених прохань святої Меланії він дозволив їй віддати принесену милостиню одному братові для розподілу серед бідних монастирів.
Святий Памва вирізнявся смиренням, але водночас високо цінував звання ченця і вчив мирян з повагою ставитися до ченців, які частіше розмовляють з Богом.
Преподобний Памва помер у віці сімдесяти років. Повідавши братії, котра стояла біля його смертного одра, про те, до яких чеснот він прагнув у своєму житті, святий Памва сказав: «Однак я відходжу до Господа так, ніби й не починав богоугодно і по-іночеськи жити».
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Памве, пустыннику Нитрийскому, глас 5
В пусты́ни живы́й в то́лстинных и многошве́нных твои́х ри́зах,/ и без тщесла́вия и мяте́жа внутрь поя́ Бо́гови,/ и челове́ча дея́ния собо́ю прообразова́в в наказа́ние, о́тче Па́мво,/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Памве, пустыннику Нитрийскому, глас 5
Ми́ра сего́ уче́ние отри́ну,/ и, в се́рдцы смире́нием сподо́бився Бо́гу угоди́ти,/ киче́ния ненавиде́ние стяжа́,/ тем и ученика́ своего́ о стра́се Бо́жии обличи́,/ и наказа́ без ликова́ния умоля́ти Бо́га,/ и́стиннаго смире́ния, Христо́вы нищеты́ подража́телю,/ пусты́нная красото́, о́тче наш Па́мво,// не преста́й моля́ о чту́щих тя.
Ще в розробці